Державні та народні свята

Це свято Василя Великого, день обрізання Господнього, відзначається 14 січня. Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітого закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім’я, провіщене архангелом Гавриілим в день передання благої вісті Діві Марії — Ісус.

Василь Великий — архієпископ Кесярій Каппадокійський — народився в 330 році в Кесарії. Його родина була дуже відомою та щиро відданою християнській вірі. Одержавши блискучу освіту в Кесарії, Василь став на шлях аскетичного життя: був читцем у церкві, а потім роздав усе свос майно біднякам й започаткував обитель для ченців. До своєї обителі він запросив

Григорія Богослова, із яким потоваришував у роки молодості.

Ченці в обителі жили в суворому втриманні, багато працювали, постійно вивчали Святе Письмо. Василь Великий написав збірник правил праведного життя.

Після смерті єпископа .....

 .....

Щедрий вечір, що припадає на 13 січня, уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. Цього дня батько ховається від своїх дітей за символом багатства та щедрості — за пирогами.

Діти повинні вдавати, що в цю мить батька не бачать — так велить традиція. Вони мусять запитувати в матері, де ж тато подівся. А "здивована" мати бажає, аби й наступного року діти за пирогами батька не помітили.

Після цього госдодар хреститься та запрошує родину до Столу — до щедрої куті.

Для дівчат одна з найважливіших цього вечора справ поворожити. Здебільшого ворожать так само, як і на Анд-рія: бігають запитувати ім’я в першого стрічного; кидають чобіт через плече — куди носком буде звернений, у той бік і заміж дівчині йти; навпомацки лічать кілки в огорожі, на якій зупиняться — прикрашають, а потім роздивляються, чи гарного "нареченого" собі вибрали, тощо.

За легендою, цієї ночі .....

У будинку на підлогу сипали зерно, клали шматочок глини, наливали в блюдце воду, поруч ставили дзеркало. Впускали півня і стежили за ним. Якщо він клював зерно - бути дівчині за багатим, якщо підходив до глини - не минути біди, пив воду - чоловік виявиться п'яницею, якщо ж підходив до дзеркала - наречений виявиться безпутнім гультіпакою.

Ворожіння на мисці з водою

В блюдце, або неглибоку миску, наливали воду. Миску залишали на ганку на всю новорічну ніч. Вранці роздивлялися: лід здибився - рік буде добрим, лід застиг - рік буде спокійним, лід застиг хвилями - буде і горе, і щастя; а якщо вода вимерзла - рік буде

Ворожіння на ...

7 січня. Серед усіх свят Різдво у народній традиції святкується, мабуть, з найбільшим розмахом. Хоч православна церква по значимості ставить Різдво швидше на друге місце, більше шануючи Воскресіння Христове, але український народ веселиться і розважається найщиріше і найяскравіше саме у сувору зимову пору.

Може це пов'язане з тим, що Різдво припадає на зимову пору, коли наші пращури не мали невідкладних сільськогосподарських справ; може в дні лютих і загрозливих морозів і вітрів хочеться протиставити їм безтурботні веселощі; може простий люд з більшою щирістю радів народженню Христа, ніж Воскресінню, якому передували страждання і смерть на хресті; може свій вплив мало те, що Різдво чітко "закріплене" у календарі, тоді як дата свята Воскресіння "плаває". Якийсь вплив могла мати і новітня історія: в роки атеїстичної боротьби з християнськими святами "замаскувати" різдвяні веселощі під зустріч Нового року було легше, ніж видавати Великдень за прояви братання всіх трудящих у травневі дні і святкування великої Перемоги.

Із православним Різдвом Христовим пов'язано багато легенд. Відомо, що першими .....

Після переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар дати багатьох свят зазнали змін і тепер їх святкують на 13 днів раніше. 

6 грудня - День святого Миколая

Дуже давно в місті Мірра (Італія) жив хлопець на ім’я Миколай. Він був єдиною дитиною в дуже багатій родині, але батьки померли рано. Тому Миколай став відлюдником, мрійником, звернувся до вивчення наук. Легенда розповідає, що одного разу Миколай дізнався, що на околиці міста живе бідна дівчина, яка не може вийти заміж тільки тому, що не має посагу. Хлопець вирішив зарадити біді дівчини. Уночі він прийшов у її дім і непомітно підкинув пакунок із необхідною сумою грошей їй у вікно.

Ясна річ, бідна дівчина вирішила, що це втручання неземних сил, і містом поширилася чутка, що янгол спустився з неба й допоміг закоханим. Це була пайщасливіша подія в житті Миколая, він зрозумів, що його призначення — робити добро.

Ще багато добрих справ зробив Миколай, і весь час він ховався, не виказував свого імені, а місто дивувалося все більше. Але люди дуже цікаві, тому й вистежили хлопця. Коли вони дізналися, хто насправді цей добродій, то зробили його своїм єпископом. По смерті він був канонізований. За переказами, навіть його святі останки мають надзвичайні властивості: вони зберігаються нетлінними й виробляють чудесне мирро, від якого багато людей зцілилися.

13 грудня святкуємо День святого Андрія Первозванного. Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата — святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався рибальством. І вирушив святий Андрій із проповіддю святого слова у східні країни, до Дніпра.

Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва Андрієм Первозванним: "На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто..."

Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничніших, найцікавіших, цього дня відбуваються заклинання й угадування майбутнього, ритуали з калетою та інші ворожіння.

Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя. Ворожити слід у ніч перед святом.

Одним із найпоширеніших способів ...

Дорогі захисники Української держави! Солдати, прапорщики, офіцери!

6 грудня - День Збройних Сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Великої Вітчизняної війни. І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. Бажаєш жити в мирі - готуйся до війни, говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань. Нині ж до складнощів військової служби додаються численні життєві проблеми, насамперед житлово-побутові, які не надихають оптимізмом і наснагою офіцерський корпус, особливо молоде покоління військовослужбовців.

Щиро вітаємо всіх військовослужбовців з Днем Збройних Сил України та бажає Вам усім незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я та звершення всіх ваших мрій і побажань.