Державні та народні свята

День незалежності — найважливіше національне свято в більшості країн світу. Не є винятком і Україна: 24 серпня (а саме цього дня наша країна святкує річницю своєї незалежності) є головним державним святом.

Дата 24 серпня пов'язана з прийняттям цього дня в 1991 р. Верховною Радою тоді ще Української РСР Акта проголошення незалежності України.

Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Другий Спас — це свято Перетворення Спаса нашого — Ісуса Христа, що відзначаємо 19 серпня. Він же — яблучний Спас, найважливіший із трьох. За церковними переказами, колись дуже давно в цей день узяв Ісус Христос Петра, Якова та Івана й повів їх на високу гору. Там він прямо на очах у здивованих людей змінився: обличчя його засяяло, одяг став білий, аж ясний. До того ж явилися їм Мойсей та Ілля й вели розмови з Ісусом Христом. А з хмари почувся голос: «Це Син мій улюблений, у котрому моє благословення. Його слухайтеся». Ось яке Преображення Сина Божого мається на увазі.

У церкві в цей день святять фрукти (груші, яблука), мед і жито-пшеницю. Зважаючи на велич свята, піст дещо слабший: дозволяється їсти рибу, уживати олію та випити трошки некріпленого вина.

На святковій літургії священик обов'язково читає уривок з Євангелія від Матвія, де розповідається про Преображення Ісуса Христа на очах Петра, Якова та Івана. Саме від цього дня можна їсти яблука. Колись давно ніхто не дозволяв собі до яблучного Спаса навіть скуштувати яблучка. Вірили, що це неабиякий гріх. Щоправда, варто взяти до уваги, що не було за старих часів такого розмаїття ранніх сортів яблук, та й погодні умови були дещо інші. А вже тепер мало хто дотримується такого, з погляду сучасної людини, трохи дивного звичаю.

Існує така легенда:

Успенський піст (у просторіччі Спасівка) - православний піст, встановлений на згадку Успіння Богородиці, один з чотирьох багатоденних постів церковного року. Піст триває саме перед Успінням Богоматері, на спогад того, як Пречиста Діва Марія постом готувала себе до блаженної кончини життя на землі.

Дотримується з 14 серпня по 27 серпня включно і завершується святом Успіння Пресвятої Богородиці.

Як і під час будь-якого православного посту, в Успенський піст важливо не тільки тілесне утримання, але й духовне, тобто потрібно намагатися не вдаватися до галасливих розваг, не сваритися.

Згідно з церковним Уставом, у ці дні строгість трапези така ж, як і у Великий піст, тобто виключаються м'ясні, молочні продукти і яйця, а риба дозволяється лише у свято Преображення. Детальніше про харчування читайте далі. А поки що, згадаймо історичну та духовну складову цього посту.

Християни перших віків до великих празників завжди готувалися постом і молитвою. Наймолодший з чотирьох річних постів є піст Успінський. Ним ми готуємо себе до ....

На 14 серпня припадає одне з християнських свят – Винесення дерева Животворящого Хреста Господнього, або, як називають його у народі, Перший Спас (після нього ще два Спаси), Медовий Спас чи Маковея. "Головна дійова особа" свята – мак. Напередодні Маковея робили "маковійську квітку". Це букет, який складався з багатьох рослин. Потім його разом із кількома голівками маку освячували у церкві. Вважалося, що такий букетик має магічну і лікувальну силу.

На Маковея освячують криниці, джерела, тому іноді це свято називали Спасом на воді. А вода цього дня набувала цілющих властивостей.

У цей період бджолярі починали збирати з вуликів мед, і майже весь "урожай" потрібно було віднести до церкви - на Медовий Спас.

На Спаса ідуть до церкви і освячують воду, збіжжя для посів, мед, квіти, маківки. На свято готують обрядову страву – шулики. Це коржі з пшеничного борошна, политі розтертим маком.

14 серпня починається ...

1 серпня: Дмитро, Євген, Роман, Степан, Емілія

2 серпня: Ілля, Костянтин, Петро, Сергій, Олександр, Георгій, Єфим, Іван, Федір

3 серпня: Ганна, Георгій, Євген, Іван, Петро, Федір

4 серпня: Олексій, Марія, Михайло

5 серпня: Ганна, Віталій

6 серпня: Анатолій, Борис, Гліб, Давид, Іван, Іларіон, Роман, Христина, Микола

2 серпня — день пророка Іллі. Цей святий — один із найбільш великих пророків Старого Заповіту. Він народився в Палестині за дев’ять століть до народження Ісуса Христа. Ще змолоду присвятив себе служінню Богові, навіть оселився серед пустелі та вів аскетичне життя в пості та молитвах. За церковними переказами, пророк Ілля за свою завзяту службу во славу Господа був живим узятий на небо — відправився туди у вогненній колісниці.

Святий Ілля — наступник Перуна. Цей образ у народній уяві пов’язується з багатьма легендами й міфами.

А ось одна з народних легенд. Колись дуже давно чорти перестали Богові коритися. Бог розгнівався й наказав святому Іллі прогнати нечисть із неба. Ілля сумлінно поставився до виконання наказу — він і досі ганяється за чортами по небу, а підтвердження тому — блискавки та грім, що він у нечисту силу пускає.

Від цього дня в Україні бувають так звані горобині ночі — нічні грози з блискавками та громом. Коли йде гроза, люди намагаються не підпускати до себе собак і котів, бо в цих тваринах, за народними забобонами, нечиста сила може від Іллі сховатися.

За народним календарем 1 серпня — останній день літа відзначається свято преподобної Макрини, сестри святителів Василя Великого й Григорія Нісського (народилася в Каппадокії на початку IV століття й померла в 380 році).

На Русі святу нерідко називали, трохи перекручуючи ім’я, Мокриною, і не випадково: по тому, наскільки «мокрий» цей день, судили про наближення осені. Так і казали: «Мокрина мокра – і осінь мокра». У той же час опади обіцяли хороший урожай на наступний рік: «Коли на Мокрини дощ, вродить жито». Ця ж прикмета обіцяла, що в лісі буде багато горіхів.