Державні та народні свята

За народним календарем 1 серпня — останній день літа відзначається свято преподобної Макрини, сестри святителів Василя Великого й Григорія Нісського (народилася в Каппадокії на початку IV століття й померла в 380 році).

На Русі святу нерідко називали, трохи перекручуючи ім’я, Мокриною, і не випадково: по тому, наскільки «мокрий» цей день, судили про наближення осені. Так і казали: «Мокрина мокра – і осінь мокра». У той же час опади обіцяли хороший урожай на наступний рік: «Коли на Мокрини дощ, вродить жито». Ця ж прикмета обіцяла, що в лісі буде багато горіхів.

7 липня православні християни святкують Різдво святого пророка Предтечі та Хрестителя Божого Івана. За церковними переказами, батьки Івана Хрестителя — Єлисавета й священик Захарія з міста Хеврон. Вони аж до старості не мали дітей, але одного разу під час богослужіння Захарії явився архангел Гавриїл. Він став біля кадильного жертовника й провістив народження в Захарія сина, і син той стане провісником Спасителя. Захарія спочатку не повірив архангелу, і той його покарав за невіру німотою. Це покарання одночасно було й знаменням, що Гавриїл каже правду. Коли довгоочікувана дитина нарешті народилася, Захарія на папері написав, що її зватимуть Іваном. І німота одразу спала.

Одночасно з Єлисаветою при надії була й Марія, майбутня мати Ісуса Христа. Коли народився Син Божий, Ірод наказав убити всіх немовлят. Дізнавшись про це, Єлисавета втекла разом із сином та сховалася в печері посеред пустелі. Захарія в цей час був у Єрусалимі. Ірод послав до нього вояків, щоб вони дізналися від нього, де ховається Єлисавета з немовлям. Оскільки священик у жодному разі не хотів ви-давати дружину, його було вбито прямо в храмі. Єлисавета мешкала в пустелі до самої смерті. А Іван Предтеча перебував під охороною янгола, а коли трохи подорослішав, прий – шов иа проповідь про покаяння. Пізніше він виконав надзви – чайно важливу місію — охрестив Ісуса Христа.

Народ має свої уявлення про де свято. У цей день Іван Хреститель освятив воду та прогнав злі сили. Народ дав цьому святу свої, так би мовити, неофіційні назви: Іван – травник, Іван-чаклун та ін. Загалом це дуже давнє язичницьке свято, яке було певною мірою переосмислене після запровадження християнства на Русі.

     28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію незалежної української держави.

     Коротко з історії. Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності. У 1992-1993 роках під керівництвом Президента Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте він так і не був прийнятий.

     8 червня 1995 року між гілками влади був підписаний Конституційний договір, на підставі якого мала бути розроблена Конституція. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді.

Через тиждень після свята П’ятидесятниці, з понеділка після неділі Всіх святих, у православних та греко-католиків розпочинається черговий багатоденний піст у літургічному році – Апостольський чи Петрівський, або Петрівка. Закінчується він у день пам’яті Святих Апостолів Петра та Павла – 12 липня. Оскільки дата Зелених Свят залежить від Пасхи, триває Петрівка від 8 до 42 днів. Цей піст встановлено Церквою на знак нашого наслідування святих Апостолів, які після сходження на них Святого Духа, постом та молитвою готували себе до всесвітньої проповіді Євангелії. У 2013 році Петрівський піст припадає на 1 - 11 липня.

За свідченням євангелиста Луки, так апостоли готували на служіння і своїх послідовників. Досліджуючи праці отців ранньої Церкви, можна сміливо стверджувати, що Апостольський піст є одним із найдавніших християнських багатоденних постів. Окрім Євангелія, про нього свідчить Святе Передання, зокрема, відома праця «Апостольські постанови». Отже, вже з четвертого століття піст став загальнопоширений у всій Церкві.

У житті кожного українського зимівника день 22 червня особливий, впевнений, що так і в житті всіх людей котрі зв'язали свою долю з Антарктикою. День літнього сонцестояння.

У нашій півкулі, особливо в таку спеку, важко сприймається факт, що десь там далеко постійно темно, лютують морози і виють хуртовини. І ось саме в цей день вся антарктична спільнота святкує свій особливий день - Мідвінтер, або по-нашому Середину Зими. Але все-таки англомовне суспільство в силу сформованих історичних обставин почали відзначати його раніше, тому і зветься воно як у них прийнято. Свято на стільки особливе, що затьмарює всі інші свята в Антарктиці. Можливо такий же Новий рік, до якого ми звикли з дитинства.

Святкування своїм корінням сягають до далеких язичниських звичаїв північних народів, наприклад відомий ісландська Йоль. В Антарктиці Мідвінтер почали відзначати понад сто років тому, під час перших експедицій на континент. Дуже здорово допомагають познайомитися з антарктичним життям першопрохідців фотороботи експедиційних фотографів Герберта Понтінг, Френка Херлі, які можна без зусиль знайти в Мережі. Від цього дня примарне антарктичне сонечко (для тих, хто за Полярним колом, взагалі невидиме) починає свій перебіг у бік літа. Хід у бік завершення полярної вахти, поверненню до рідних домівок, сім'ям і друзям. Останнім часом для українців Мідвінтер є тільки початком шляху, попереду ще 7-8 місяців, але може так і краще, що короткий приполярний день зустрічаєш відразу.

Трійця (П’ятидесятниця), Зелені Свята.

На п'ятдесятий день після Великодня, обов'язково в неділю, святкується Трійця. Нагадаємо: свята Трійця – це Бог-отець, Бог-син і Святий Дух.

Ісус Христос цього дня багато років тому вознісся на небо. Раніше на Вознесіння повсюдно пекли так звані «драбинки» – своєрідний символ сходження Сина Божого на небо. Християнські перекази тісно переплелися з народними традиціями святкування початку літа, що сягають глибини віків.

У день Трійці дівчата зазвичай ворожать на здоров'я та тривалість життя своїх рідних. Ворожіння має відбуватися так: під час розвивання вінків перевіряли, наскільки добре він зберігся. Дівчата загадували під час завивання вінка, на кого він завивається, і тому тепер можна чітко побачити віщування долі. Зів'ялі вінки кидають у воду та слідкують, як вони поводитимуться: якщо потонуть – дуже поганий знак, а якщо попливе – усе буде на добре.