Лікарські рослини

Береза біла (пухнаста) — Betula alba L.

Родина березові — Betulaceae

Як виглядає? Струнке дерево до 20 м заввишки з по­вислими гілками і гладенькою білою корою. У старих беріз стовбур внизу темно-сірий, з тріщинами. Листки ромбічно- яйцевидні або трикутно-яйцевидні, біля основи ширококли- новидні, інколи майже серцевидні, на кінці загострені, двічі гострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешкові. Квітки чоловічі, опущені, зібрані на кінцях гілок у сережки 5— 6 см завдовжки (по 2—3 сережки), плід — горішок з двома крильцями, які в 2—3 рази ширші за нього. Цвіте у травні, насіння достигає в липні — серпні.

Де росте? Утворює масиви в лісовій і лісостеповій зонах, росте на пролісках, на мокрих луках, понад струмками по всій території УРСР, зрідка в південній частині Лісостепу, Степу й Криму.

Багно болотяне — Ledum palustre L.*

Родина вересові — Ericaceae

Як виглядає? Густий вічнозелений кущик 50—120 см заввишки з міцним запаморочливим запахом, який нагадує запах камфори. Листки шкірясті, лінійно-довгасті із загну­тими краями, загострені, чергові, зверху зелені, блискучі, поморщені, зісподу з густим рудувато-повстистим опушен­ням. Квітки зібрані в багатоквіткові (15—25) грона, білі, рідше червонуваті, на довгих, тонких квітконіжках. Цвіте у травні — червні.

Де росте? На півночі Полісся — на болотах, у вологих соснових лісах, на купинястих луках, в південній його час­тині — острівками, зрідка зустрічається в Прикарпатті і Кар­патах.

Що й коли збирають? Усю рослину — під час цвітіння, листки й молоді пагони — в серпні — вересні.

Алтея лікарська (А) —Althaea officinalis L.

Калачики лісові (дика мальва, проскурник, просвирник) (Б) — Malva silvestris L.

Родина мальвові — Malvaceae

Як виглядає алтея лікарська? Багаторічна трав’яниста рослина 60—150 см заввишки. Корінь м’ясистий, білий, міц­ний, малогалузистий; від нього відростають по кілька сте­бел. Стебла круглі, внизу здерев’янілі, вгорі соковиті, зелені, вкриті сірим пушком, як і листки. Листки серцевидні або яйцевидні; нижні — п’ятилопатеві, верхні — трилопатеві. Квітки скупчені в пазухах листків на дуже коротких квіт­коніжках, блідо- або яскраво-рожеві, рідше майже зовсім білі, п’ятипелюсткові, без запаху. Смак солодко-терпкий. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? По всій території УРСР, в Криму зрідка — по левадах, при дорогах, над луками біля ровів і берегів річок, рідше серед чагарників і на узліссях.

Що й коли збирають? Квітки й листки влітку, восени ви­копують дво-, трирічні корені, промивають у холодній воді і сушать.

Алое деревовидне (столітник) — Aloe arborescens Mill.

Родина лілійні — Liliaceae

Як виглядає? Багаторічна кімнатна рослина до 150 см заввишки, буває кількох видів. Стовбур її короткий, листки м’ясисті, довгасто-мечовидні, зібрані на верхівці у вигляді розетки. Краї листків зубчасті, зубці витягнені в м’які колючки. Високу квітконосну стрілку вінчає довге гроно червоних або жовтих квіток з шестизубчастим приквітком. Цвіте в зимові місяці, але не кожного року.

Де росте? Батьківщина алое — напівпустельні засушливі області Південної і Східної Африки, де ця рослина досягає значних розмірів, а її листки — до 60 см завдовжки. У нас вирощують її в горщиках і як однорічну культуру на по­бережжі Чорного моря.

В листках алое, витриманих протягом 12 діб в умовах темноти і холоду (плюс 6 — плюс 8°), в процесі боротьби рослини за життя відбуваються біологічні зміни в обміні речовин і зниження життєвих процесів, що зумовлює ви­никнення в них так званих біогенних стимуляторів, які мо­жуть збуджувати життєві процеси в інших тканинах, що вже почали відмирати. Цю властивість алое використовують у тканинній терапії, застосовуючи ін’єкції при захворюван­нях очей, хронічних артритах, бронхіальній астмі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки — та зовнішньо емульсію (з соку алое з касторовою і евкаліптовою олією та емуль­гатором у співвідношенні 78 : 11 :0,1 : 11) — при вовчанці і з метою профілактики й лікування шкіри при променевій хворобі.

Барбарис звичайний — Berberis vulgaris L.

Родина барбарисові — Berberidaceae

Як виглядає? Колючий кущ 1,5—2 м заввишки. На сла- борозгалужених гілках трійчасті колючки. Кора молодих па­гонів жовтувата, після зими сіра. Листки чергові, черешкові, до 10 см завдовжки, еліптичні, дещо шкірясті, дрібнозубчасті, виростають пучками на вкорочених пагінцях. Суцвіття — гроно, яке складається з 10—25 блідо-жовтих пахучих кві­ток. Ягода сухувата, еліптоїдної форми, червона, кисла. Цві­те у травні — червні. Ягоди дозрівають у серпні — вересні.

Де росте? Як декоративний кущ у парках, живоплотах, також на узліссі, на каменистих, але багатих на гумус грунтах степової і лісостепової зон, зрештою (дико й зди­чавіло) — по всій території УРСР, а також як культурна рослина.

Що й коли збирають? Кору, квітки, листки — навесні, після цвітіння; ягоди — восени; корені — рано навесні або пізно восени.

Аїр тростинний (лепеха звичайна, татарське зілля) — Acorus calamus L.

Родина арумові — Агасеае

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 60—120 см заввишки. Кореневище товсте, до 50 см завдовжки, вузлува­те, всередині біле, м’яке, губчасте, зверху жовте або жовто- зелене, смак його гірко-пекучий, запах нриємний. Стебло біля основи червонувате з ліловим відтінком, квітки зібрані в товсте, м’ясисте суцвіття — качан. Листки з виразно ви­явленими жилками, мечовидні, лінійні, загострені, м’ясисті. Плід — довгаста суха ягода. В умовах УРСР не достигає. Цвіте в червні.

Де росте? По всій території УРСР в стоячих водах коло берегів річок, ставків, боліт, місцями великими заростями, крім Карпат і Полинного Степу.

Що й коли збирають? Кореневища, викопуючи вилами, восени або напровесні. їх миють у холодній воді, сортують, ріжуть на дрібні куски і сушать.