Лікарські рослини

Живокіст лікарський (гав’язь) — Symphytum officinale L. (отруйний)

Родина шорстколисті — Borraginaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 30—100 см заввишки. Корінь товстий, гіллястий, зовні майже чорний, всередині білий, крихкий, на зламі нерівний, на смак — тернко-липкий. Стебло порожнинне, крилате, особливо вгорі, від листків, що круто збігають униз; воно товсте, пряме. Листки нижні великі, звужені в крилатий черешок, довгас­то-ланцетні, сидячі, шорсткі від волосків, які вкривають їх. Квітки зібрані в пониклі, вкриті листочками, завійки. Ві­ночки їхні брудно-пурпурові або лілові, з відверненими на­зовні зубцями. Цвіте у травні — липні.

Де росте? Майже по всій території УРСР — на левадах, поблизу канав, струмків, на пухких торфомінеральних грун­тах, на торфовиськах.

Що й коли збирають? Корені, восени або навесні. Корені важко відмиваються. Добре відмиті, ріжуть на куски і су­шать.

Дягель лікарський — Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.

Родина зонтичні— Umbelliferae

Як виглядає? Дворічна рослина 1—2 м заввишки. Коре­невище вкорочене, циліндричне, зверху буре, всередині біле, зі своєрідним приємним запахом, гострогіркувате на смак, до 5 см завтовшки, коли його переламати, виділяє молочний сік. Листки крупні з великими здутими піхвами, частки їх великі, дво-, триперисті, по краях пилчасті. Зонтик великий, багатопроменевий. Квітки зеленувато-білі. Плід — плоска двосім’янка з крилами по боках. Цвіте в червні — липні.

Де росте? На Поліссі, в Лісостепу, Степу (по берегах річок Осколу, Дінця, Красної) — по всій території УРСР, крім Криму, по болотах, біля берегів річок, на вологих міс­цях. Його родич Angelica silvestris L.— дудник лісовий ви­являє таку саму дію, як дягель лікарський.

Що й коли збирають? Кореневища й корені, восени піс­ля того, як зів’яло листя. Миють, ріжуть на куски попереч­но, нанизують на нитку і сушать у затінку або біля печі. В них містяться: летка олія (терпен тимол), дубильні речо­вини, ангелікова смола, ангелікова, валеріанова й оцтова кислоти, крохмаль, цукор, гіркота, фурокумарин.

Коли застосовують? Як сечогінний і вітрогінний засіб, який знеболюе і діє протиспазматично, збуджує перисталь­тику кишок і поліпшує травлення. Зі зварених на цукрі свіжих коренів дягелю готують смачний цукат, що знижує процеси бродіння і гниття у кишках, виявляє вітрогінну дію. Як відхаркувальний засіб дягель швидко видаляє лип­ке та в’язке харкотиння з бронхів, тонізує серцево-судинну і центральну нервову системи (нри іпохондрії й істерії, паралічах, нетриманні сечі), гонить жовч.

Дуб звичайний (літній, черешковий) — Quercus robur L.

Родина букові — Fagaceae

Як виглядає? Кремезне довговічне дерево до 40 м зав­вишки. Крона густа, коренева система міцна, кора темно- сїра з глибокими тріщинами. Листки довгасто-обернено­яйцевидні з 4—7 заокругленими лопатями на кожній поло­вині, з вушками біля основи, зверху зелені блискучі, знизу матові, блідіші, голі, черешкові. На листках наприкінці літа інколи з’являються кулясті нарости — «горішки», або гали. Квітки — чоловічі, зібрані у переривані тонкі сережки 2 — см завдовжки, насіння — жолуді, по 1.5—3,5 см завдовжки, бурувато-коричневі, з 3     поздовжніми смужками, по 1—5 на дуже витягнених плодоніжках, сидять кожний у мілкій чашечці. Цвіте у квітні — травні. Жолуді достигають у верес­ні — жовтні.

Де росте? На більшій половині території УРСР, в Степу — зрідка. Зовсім не росте тільки на півдні Лівобережного зла­кового Степу і Полинового Степу — в листяних низинних лісах; поодиноко — на полях, луках; є в гірському Криму.

Що й коли збирають? Кору (з бокових однорічних гі­лок) — пізно навесні і влітку, жолуді — восени, коли дости­гають і падають, гали — пізно влітку, корені молодих дуб­ків — восени. Кора містить флобафени, галову й елагову кислоти, дубильні, білкові та інші речовини.

Коли застосовують? При нестравності шлунка, рахіті п’ють жолудеву каву; відвар з сушеного листя, цвіту і ко­рінців — при нічному сечовиділенні і проти кровотеч у жінок.

Дрік красильний (жовтило) — Genista tinctoria L. (отруйний)

Родина бобові — Leguminosae

Як виглядає? Багаторічна напівкущова рослина 100— 150 см заввишки. Стебла її без колючок, гостроребристі, вкриті низьким пухом, з гілками, спрямованими догори. Листки чергові, суцільні, ланцетні або еліптичні, переважно по краях і вздовж жилок з пушком, мають маленькі при­листки. Квітки метеликові, золотаво-жовті, в довгастих гро­нах на кінцях гілок і стебел; приквітки довші за двогубу чашечку. Плоди — голі лінійні, трохи зігнуті боби. Цвіте у травні— червні, частково в серпні.

Де росте? Майже по всій території УРСР, рідше на пів­дні — по сухих лісах, на узліссях, на схилах пагорбів, серед чагарників, при лісових дорогах, на пісках.

Що й коли збирають? Під час цвітіння зрізають серпом гілки з цвітом та листками.

Коли застосовують? Як сечогінний, судинозвужувальний, проносний, заспокійливий, кровоочисний засіб, при водянці живота, всіх видах жовтяниці, серцевій слабості зі зниже­ним тиском крові, при хворобах щитовидної залози (зоб, гі­потиреоз, мікседема). Також при маткових кровотечах і шкірних хворобах, завдяки вмісту леткої олії, алкалоїдів цитизину і спартеїну, глікозиду лютеоліну та інших. Чай із зелених частин (гіллячок) дроку за дією нагадує тиреоідин — гормональний препарат щитовидної залози. Причому ліку­вальна дія дроку триваліша, він не виявляє шкідливих по­бічних явищ, якщо не перевищувати дозу (дія флавонового глікозиду лютеоліну).

Дивина скіпетровидна (коров’як скіпетровидний) — Verbascum thapsiforme Schrad.

Родина ранникові — Scrophulariaceae

Як виглядає? Дворічна трав’яниста рослина. В перший рік дає розетку листків, на другий виростає заввишки 50— 200 см квітконосне стебло. Листки великі, довгасто-еліптич­ні, зарубчасті; середні і верхні збігають по всій довжині міжвузля. Уся рослина шерстисто-повстиста. Квітки п’яти­пелюсткові, світло-жовті, великі, 2,5—3 см у поперечнику, зібрані в колосовидне гроно донизу. Запах свіжих квіток ніжний, сухі пахнуть медом. Цвіте у червні - липні.

Де росте? У Степу і Лісостепу, зрідка в західних облас­тях УРСР, на Поліссі, в гірському та Південному Криму — на горбах, при дорогах, на сонячних узліссях, на перелогах, по каменоломах і каменистих місцях, по кручах берегів рік, залізничних насипів.

Що й коли збирають? Розкриті віночки квіток, в суху, сонячну погоду, вириваючи їх з чашечок; сушать зразу. Осипаних на землю не збирають.

Коли застосовують? Як пом’якшувальний, відхаркуваль­ний, протиспазматичний засіб.

Як засіб, що обволікає вражені місця при катарах горла, при кашлі, кровохарканні, бронхіті, емфіземі, коклюші, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, запорах, гемо­рої (в квітках містяться гіркі речовини, леткі олії, сапоніни і слиз), при запаленні слизової оболонки очей. Послаблює болісні рефлекси, судоми, зменшує набряки тканин. Дія ди­вини легконаркотична.

Деревій тисячолистий (кривавник) — Achillea millefolium L. (отруйний)

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 20—50 см заввишки, з приємним запахом (бальзамічним). Кореневище повзке, з пагонами. Стебло пряме, трохи волосисте, як і листки. Листки двоперисті. Кошики, зібрані в багатьох дов­гастих складних щитках на верхівці стебла та його розга­лужень, дрібні, пахучі, звичайно білі (але зустрічаються ро­жеві або з фіолетовим відтінком), на смак гіркі. Цвіте у травні — жовтні.

Де росте? По всій території УРСР — по луках, полях, межах, біля доріг, по схилах, чагарниках, лісах.

Що й коли збирають? Листки, суцвіття і квітки, під час цвітіння.

Коли застосовують? При хворобах печінки, нирок і се­чового міхура, при виразці шлунка, гастритах, при сильних болях (спазмах) у шлунку; як кровоспинне (для збільшення кількості тромбоцитів у крові) при кривавому проносі, кро­вотечі з носа, кровохарканні, при мізерних менструаціях, геморої, виразках, ранах; для поліпшення обміну речовин; при запамороченні, нудоті, головному болю; для поліпшення травлення (діють глікоалкалоїд ахілеїн, дубильні речовини, летка олія, в складі якої є борнеол, цінеол, азулен, вітамі­ни С і К, фітонциди), як потогінний засіб, дають його при нічному нетриманні сечі у дітей і недокрів’ї.

Грицики звичайні (Л) — Capsella bursa pastoris Medic.

Родина хрестоцвіті — Cruciferae

Як виглядають грицики звичайні? Однорічна, іноді дво­річна трав’яниста рослина 20—50 см заввишки, з прикорене­вою розеткою перисторозсічених листків і простим, іноді гіллястим, стеблом, на якому листки дрібні, сидячі, цілі або виїмчасто-зубчасті. Квітки білі, дрібні, зібрані в довгу во­лоть. Плоди поступово достигають від низу до верху — це стручки у вигляді серця або торбинки. Цвіте у березні — жовтні.

Де ростуть? По всій території У PCP (надоїдливий бур’­ян) — на полях, городах, коло доріг, жител.

Що й коли збирають? Усю квітучу рослину, з травня по серпень.