Лікарські рослини

Матеріал використаний у данному розділі взято з книги "Ліки навколо нас"

автор - В.В.Кархут

Видавництво "Здоров'я", 1973 рік, Київ

Кольорові ілюстрації художника Т.М.Тарнавського

Попереджаємо: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем !!!


Гіркокаштан звичайний

Гіркокаштан звичайний (каштан кінський) — Aesculus hippocastanum L. (отруйний)

Родина гіркокаштанові — Hippocastanaceae

Гіркокаштан звичайний (каштан кінський) — Aesculus hippocastanum L.Як виглядає? Дерево з гарною густою кроною до 30 м заввишки. Старе гілля брунатно-сіре, молоді товсті пагони —- світло-бурі, голі. Бруньки до 2,5 см завдовжки, яйцевидні, темно-бурі, клейкі, покриті шкірястою лускою. Листки су­противні, черешкові, до 25 см у поперечнику, пальчасто- складні, складаються з 5—7 сидячих листочків клиновидно- обернено-яйцевидних, зморшкуватих, знизу світліших, вздовж жилок пухнастих від рудих волосків. Квітки зібрані в гроно 20—30 см заввишки, чашечки квіток дзвоникуваті, пухнасті з 5 нерівними лопатями. Віночок п’ятипелюстковий, білий з жовтуватою, далі червонястою плямою в зіві. Плід — зе­лена тристулкова коробочка 6 см завдовжки з неколючими шпичаками і з однією насіниною 2—3 см в поперечнику, по­критою блискучою шкіркою, з сірою плямою на основі. Цві­те в травні, плоди дозрівають у вересні — жовтні.

Де росте? По всій території УРСР (походить з Ірану) — висаджують у парках, вздовж алей.

Що й коли збирають? Кору молодих гілок — навесні, кві­ти — в травні, шкірку насіння — восени.

Гадючник в’язолистий (таволга в’язолиста), Гадючник шестипелюстковий

Гадючник в’язолистий (таволга в’язолиста) — Filipendula ulmaria Maxim. 
Гадючник шестипелюстковий — Filipendula hexapetala Gilib.

Родина розові — Rosaceae

Гадючник в’язолистий (таволга в’язолиста) — Filipendula ulmaria Maxim.  Гадючник шестипелюстковий — Filipendula hexapetala Gilib.Як виглядає гадючник в’язолистий? Багаторічна трав’я­ниста рослина 60—120 см заввишки. Стебло пряме, голе, реб­ристе, вгорі здебільшого галузисте. Листки переривчасто-пе- ристі, нерівно двічізубчасті, непарний верхівковий лист більший, три-, п’ятилопатевий і бокові (по 2—5 пар невели­ких, овальних, нероздільних і кілька пар дрібних поміж них) — темно-зелені, знизу білоповстисті. Квітки дрібні, чис­ленні, зібрані у пухку волоть, кремові або жовті, інколи чер­вонуваті, пахучі. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? По всій території УРСР, але на півдні рідше, по вологих луках, берегах річок і озер, у вільшаниках, у вологих лісах, у заростях.

Що й коли збирають? Квітки й листки — влітку (з трав­ня по липень), коріння, яке діє сильніше,— восени і на­провесні.

Коли застосовують? Як потогінний засіб при лихоманці, нежитю, грипі, отруєнні крові від укуса гадюки; як сечогін­ний засіб при нефритах, хворобах сечового міхура, водянці і випітних плевритах; при подагрі, ревматизмі; при болях у шлунку, проносах, дизентерії (дія дубильних речовин); при геморої.

Волошка синя, Гвоздики різноколірні

Волошка синя (А) — Centaurea cyanus L.Волошка синя (А) — Centaurea cyanus L.

Родина складноцвіті — Compositae

Гвоздики різноколірні (Б) — Dianthus versicolor Fisch.

Родина гвоздикові — Caryophyllaceae

Як виглядає волошка? Однорічна трав’яниста сіро-зелено- пухнаста рослина 30—60 см заввишки. Стебло її гіллясте, спрямоване догори. Листки ланцетно-лінійні, нижні дещо лопатеві, верхні цілокраї. Кошики верхівкові, на довгих квітконіжках. Квітки крайові п’ятизубчасті, лійкоподібні, си­ні або, рідше, білі, рожеві; серединні — трубчасті, фіолетові. Цвіте у травні — серпні.

Де росте? По всій території УРСР, але на півдні зустрі­чається рідше — серед посівів жита та інших зернових куль­тур як бур’ян’. Інколи вирощують її у квітниках.

Що й коли збирають? Крайові квітки, вискубуючи їх з кошиків, під час цвітіння рослини. Швидко сушать у затін­ку на протязі, на дикті або папері (містять барвник ціанін, гіркий глікозид центаврин, мінеральні солі та інші ще не вивчені речовини).

Вовчуг колючий

Вовчуг колючий — Ononis spinosa L.Вовчуг колючий — Ononis spinosa L.

Родина бобові — Leguminosae

Як виглядає? Багаторічний розгалужений колючий кущ до 80 см заввишки. Листки невеликі, продовгувато-еліптичні з гострозубчастими краями, дещо клейкі. Квітки рожево-чер­воні, метеликові. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? На сухих луках, при польових дорогах, на узліссях, зрідка зустрічається на Поліссі (Волинська об­ласть — Володимир-Волинський, Турійськ). Більш пошире­ний вовчуг польовий (Ononis arvensis L.), який росте по всій території УРСР.

Що й коли збирають? Листки й квітки — під час цвітін­ня, коріння — весною і восени.

Виноград благородний

Виноград благородний (справжній) — Vitis vinifera L.Виноград благородний (справжній) — Vitis vinifera L.

Родина виноградові — Vitaceae

Як виглядає? Багаторічний дерев’янистий виткий кущ 150—400 см заввишки, з вусиками стеблового походження. Листки чергові, три-, п’ятилопатеві, великозубчасті з при­листками. Квітки дрібні, зеленувато-жовті, запашні, мають зачаткову чашечку і п’ятипелюстковий зрослий віночок (в ковпачок).

Ягоди соковиті, зелені або темно-червоні, дозрівають у серпні — вересні. 6 багато сортів винограду. В соку ягід містяться близько 19% цукрів, органічні кислоти (винна, яблучна, цитринова, янтарна, щавлева, мурашина), солі ка­лію, кальцію, магнію, заліза, ферменти, пектинові і дубильні речовини, вітаміни А, Ві, С. За своїм хімічним складом вино­градний сік нагадує жіноче молоко. Цвіте виноград у трав­ні — червні.

Де росте? Можна вирощувати як культурну рослину май­же по всій території України, але найбільш поширена рос­лина в степових і лісостепових районах, в Закарпатській об­ласті і особливо в Криму.

Вероніка лікарська

Вероніка лікарська — Veronica officinalis L.Вероніка лікарська — Veronica officinalis L.

Родина ранникові — Scrophulariaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 10—30 см завдовжки, з повзким, при основі гіллястим стеблом, яке утворює дерновину. Стебла, які витикаються вгору, вкриті досить густими короткими волосками. Листки на них звужені в короткий черешок, обернено-яйцевидні, зубчасто-пилчас­ті, трохи шорсткі. Багатоквіткові, квітконосні грона виро­стають з однієї пазухи двох супротивних листків. Квітки блідо-блакитні з ліловим відтінком, рідше білі. Рослина на смак терпка, свіжа — без запаху, висушена — має приємний запах. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? Поширена в лісових і лісостепових районах на Поліссі, в Карпатах; на півдні Степу зустрічається зрідка, в Криму — в горах. Росте попід огорожами, в гаях серед чагарників, на узліссі, переважно в хвойних лісах, рідше в чорноземній смузі.

Що й коли збирають? Усю рослину без коріння (квітки й листки), під час цвітіння.

Верес звичайний

Верес звичайний — Calluna vulgaris (L.) Hill.Верес звичайний — Calluna vulgaris (L.) Hill.

Родина вересові — Ericaceae

Як виглядає? Невеличкий вічнозелений гіллястий кущик 15—70 см заввишки. Стебло тонке з піднятими гілками, кора сіро-бура. Листочки дрібні, розміщені супротивно, тісно-че- репичасто, в чотири ряди. Квітки лілові або лілово-рожеві, іноді білі або кремові, на коротких квітконіжках, розміщені в однобокі грона. Смак рослини гіркий, терпкий. Запах сильний (пахне медом). Цвіте з липня по вересень.

Де росте? В лісових і на півночі лісостепових районів — на сухих і вогкуватих, бідних на вапно, піщаних грунтах, частіше в соснових і мішаних лісах, на галявинах, сухих горбах, на лісових луках, при дорогах.

Сторінки