Географія

     Афіни - столиця і найбільше місто Греції. Це одна із найдавніших європейських столиць, яка заснована понад 3500 років тому. Це не просто історичне і культурне ядро Стародавньої Греції, але й одна із історичних серцевин Європи. До того ж, це одне із найбільших міст Південної Європи. Звісно це завдяки не самому місту, де мешкає 750 тисяч осіб, а численній агломерації, центром якої воно є. Саме із нею Афіни із передмістями мають населення понад 3.8 мільйонів осіб, або майже 40% населення усієї Греції. Грецька столиця є найпівденнішою континентальною європейською столицею.

     В Афінах чимало цікавих історичних пам'яток, які будуть цікавими туристові. Крім всесвітньо відомого Акрополя, який є найбільш впізнаваною пам'яткою Афін, цікавими також є Олімпійський Храм Зевса, Храм Гефеста або Гефестейон, Афінська Агора, Національний археологічний музей Афін, та ряд інших. В 2004 році Афіни були столицею Літніх Олімпійських Ігор, а в 2006 році приймали міжнародний пісенний конкурс Євробачення. Сьогодні Афіни це бурхливе і водночас спокійне та затишне місто, так не схоже на будь яку іншу європейську столицю. Найвідомішою архітектурною перлиною міста є . . . . .

     Топоніміка - це наука, що займається вивченням географічних назв, зокрема їхнім походженням, розвитком та вимовою. Незважаючи на те, що топоніміка вивчає географічні назви, це все ж таки не географічна наука. Головний напрямок застосування топомінічних знань - це історичне та географічне краєзнавство, лінгвістика, мовознавство, тощо. 

     В сучасних умовах топоніміка України набула особливого значення. Пояснення походження назв населених пунктів України є своєрідною зброєю у боротьбі з окупантом, оскільки дає можливість пояснити і мовні традиції рідної мови, і самобутність української мови, яка панувала на українських землях до періоду захоплення іншими державами. Вивчення топоміки України дозволяє подивитися на розвиток мови та культури із зовсім іншого боку. Вивчаючи топоніміку України ми можемо нарешті відійдти від шаблонного радянського пояснення багатьох різноманітних географічних назв. Особливо це стосується умов, коли Україна автивно повертає історичні назви, і відмовляється від радянських та імперіалістичних назв. 

     Топоніми - це назви географічних об'єктів. Їх умовно поділяють на кілька груп: 

     Особливе місце у вивченні топоміки України займає саме вивчення і тлумачення ойконімів, оскільки в походженні назв деяких населених пунктів не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Умовно всі ойконіми поділяють на . . . . .

     ШЕЛЕХІВСЬКЕ ОЗЕРО - ОЗЕРО В УКРАЇНІ, гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ. Розташоване серед лісового масиву, на північ від села Межиріч, що на південний захід від міста Сум. Озеро має давню історію і безліч легенд про його походження. На думку вчених, воно утворилося ще в часи льодовикового періоду. Величезні зрушення гори загородили дорогу талим водам і створили 

крижану водну гущавину площею в 7 гектарів. Вода в озері прозора, чиста.  

     Озеро увійшло в історію краю. Саме тут, у середині XVII cтоліття, з'явилися козаки-переселенці з Правобережжя на чолі з сотником Селеховським ( від нього і походить назва озера), щоб заснувати  місто-фортецю Межиріч, яка потім стане одним із центрів українського гончарства.

     З висоти пташиного польоту . . . . .

Географічне положення

Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гаяною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі й сході омивається водами Атлантичного океану. Довжина узбережжя — 7491 км. Територія — 8511,996 тис. км²., що становить 5,7 % від усього суходолу світу. Бразилія — п'ята за величиною країна світу (після Росії, Китаю, Канади та США).

Рельєф

Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина (Амазонія) — глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського нагір'я (висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені вздовж державного кордону крутими урвищами гірських ланцюгів Серра-ду-Імері (найвища вершина — Піку-да-Небліна — 2994 м), Серра-Паріма і Серра-Пакарайма (найвища вершина — гора Рорайма — 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське нагір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші сягають висоти до 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжа . . . . .

 

     Михайлівський Золотоверхий собор у Києві є одним із символів столиці України, історія якого переповідає не лише буремні події Києва, але й усієї України. Він став своєрідною книгою історії столиці, і німим свідком усього, що пережив Київ за свої майже 1600 років історії.

     Це один із найдавніших храмів у Європі. Його спорудження припало на період правління онука Ярослава Мудрого Святополка ІІ Ізяславича. Тривало спорудження лише 5 років (1108-1113 роки). Темпи як для того часу були вражаючі. Це свідчило про те, що будівництво храму мало належне фінансування. Під час нашестя монголів у 1240-1241 роках Михайлівський Золотоверхий собор був частково розграбований, але зберігся. В кінці ХV століття був повністю відбудований, і розбудований. Вже в середині ХVI століття він став одним із найвеличніших храмів України. З 1620 року - центр Київської метрополії, і один із центрів європейського православ'я. 

     У 1934 році більшовики вирішили знищити храм після того, як перенесли столицю більшовицької України з Харкова до Києва. Після тривалих дискусій у наукових колах храм таки було підірвано в 1937 році. Підтримку знесенню храму висловив навіть Олександр Довженко, який став антигероєм у даному питанні. Це була одна із найбільших втрат в історії української культури та архітектури, адже на момент знесення храму було понад 800 років. На місці знесеного храму планувалося побудувати величезний комплекс урядових будівель, однак Друга світова війна завадила більшовикам . . . . .

Цей супутниковий знімок одного із найбільших поселень світу наглядно демонструє той серйозний натиск на географічну оболонку з боку людської популяції. Жоден інший біологічний вид не має такого сильного натиску на природне середовище, і у Всесвітній день Землі, який у всьому світі відзначають завтра, є лише приводом поговорити про цей колосальний вплив, і вкотре пожуритися через наслідки такого впливу.

Лагос є найбільш густонаселеним містом Нігерії, і другим за кількістю жителів населеним пунктом Африки. Саме так, "населеним пунктом", адже назвати його містом, чи "магаполісом" м'яко кажучи язик не повертається. І справа навіть не у його грандіозних розмірах, а в тому, що собою являє Лагос, адже місто є типовим прикладом наявності псевдоурбанізації, або так званої "хибної урбанізації", коли місто зростає не у висоту, а в ширину, однак мешканці так і не стали вести міський спосіб життя. Мільйони людей що мешкають у Лагосі ведуть звичайний сільський спосіб життя, проживають в одноповерхових нетрях, без доступу типових для міста благ цивілізації, таких як водогін, телефонний зв'язок чи електроенергія. Про "Всесвітню павутину" годі й казати... Однак погляньте на інше: таке місто "зжерло" сотні . . . . .

Географічна оболонка - найбільший на нашій планеті природний комплекс, де всі компоненти природи перебувають у тісному взаємозв'язку. Кожен клаптик земної поверхні чи частина Світового океану здійснюють постійний обмін речовинами та енергією між геосферами, які власне і складають цю географічну оболонку. Біогеоценоз - явище унікальне і водночас необхідне, аби на нашій планеті відбувався постійний кругообіг речовин та енергії, так необхідний для підтримки сталості природного середовища. Однак подивіться навколо. Територій, які б могли підтримувати цей біогеоценоз дедалі менше.

Європа - частина світу, де найменша частка природних екосистем. Майже 86% Європи є освоєні людиною території, де антропогеновий вплив на ландшафти є неймовірно великий. Це результат історичних процесів, адже Європа ж однією із найбільш заселених частин світу. Майже не залишилося природних лісів і природних земель, і що найголовніше . . . . .