Географія

Шкільна бібліотека

використано матеріали шкільних підручників
по географії

http://www.SchoolLib.com.ua


 

Республіка Замбія

Республіка ЗамбіяЗамбія

Республіка Замбія – країна у Південній Африці, без виходу до моря, межує з Демократичною Республікою Конго, Танзанією, Малаві, Мозамбіком, Зімбабве, Ботсваною, Намібією та Анголою (на фото). До 1964 р. – колонія Великої Британії із назвою Північна Родезія.
Столиця: місто Лусака.
Офіційна мова: англійська, але насправді тут поширені понад 60 різних аборигенних мов.
Населення зосереджене переважно навколо Лусаки на півдні й Коппербелта на північному заході. Замбія – етнічно різноманітна, в країні живуть 73 різні племена. Під час перепису населення 2010 року 99,2 % були чорношкірими африканцями, а 0,8 % населення складалися з інших расових груп.
Грошова одиниця: замбійська квача (на фото сучасні та деякі старі монети і банкноти). На банкнотах зображений . . . . .

Гекла - один із найбільш грізних вулканів Ісландії.

Вулкан ГеклаГекла - один із найбільш грізних і найактивніших вулканів Ісландії. За останні 1500 років він вивергався щонайменше 25 разів. Кілька таких вивержень навіть залишили свій слід у льодовикових нашаруваннях Гренландії. Не дарма жителі Ісландії у часи середньовіччя називали цей вулкан "воротами до пекла". Востаннє він прокидався у лютому 2000 року, і поки не проявляє особливої активності.
Виверження Гекли у 1104 році стало не лише одним із найбільших, але й перше, що документально зафіксоване в європейських джерелах. Церковні місіонери із Європи, що були свідками цього виверження були настільки налякані і вражені, що одразу охрестили його як "ворота пекла". Із того часу Гекла носитлв такий сумнівний титул, відібравши його від Везувію. Монах Бенедикт у своїй поемі про подорожі святого Брендана (1120 рік) згадує Геклу як "в'язницю Іуди". Гекла настільки міцно закріпилася в уявленнях європейців як . . . . .

 

Прага – столиця Чехії

ПрагаПрага – столиця Чехії, є одним з найпрекрасніших міст світу. У її історичному центрі, що унікально зберігся та який в 1992 р. внесений до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, відображаються одинадцять століть історії. Це культурно багате місто, повне прекрасних пам'ятників, чарує не лише своєю вражаючою і різноманітною архітектурою, а також захоплюючими панорамними виглядами, але і інтимною, романтичною атмосферою, яка створює настрій для довгих прогулянок.
Прага – шосте за відвідуваністю місто в Європі після Лондона, Парижа, Риму, Мадрида й Берліна. Навіть не в сезон багато туристів. Фраза «Прага – серце Європи» вказує на розташування мегаполісу в центрі Чехії і, разом з тим, Європи. На даний час Прага займає площу 496 квадратних кілометрів і має приблизно 1 240 000 мешканців.
Центр Старого Міста – Староміська площа. На Ратуші – астрономічний годинник. Окрім часу, показує . . . . .

 

Васко да Гама та морський шлях до Індії

ЯК ВАСКО ДА ГАМА ВІДКРИВ МОРСЬКИЙ ШЛЯХ ДО ІНДІЇЯк Васко да Гама відкрив морський шлях до Індії

     Те, про що з самого початку мріяли португальські моряки - пропливти в Індію навколо Африки, здійснив у 1497 році видатний мореплавець Васко да Гама. Шлях, відкритий ним, був набагато коротшим і зручнішим, ніж шлях через два океани, який довелося освоювати іспанцям. Прянощі потекли до Європи без посередників, через що Венеція і Генуя стали занепадати, а монополія арабів у торгівлі на Близькому Сході була порушена. Португалія отримала блискучі можливості для розвитку і незабаром стала наддержавою свого часу. Просування на південь вздовж африканського узбережжя португальці почали ще на початку ХV століття. Королів Португалії манив шлях до багатих на прянощі островів в Азії. Монополію ж на торгівлю прянощами зберігали араби, які доставляли через Перську затоку перець, корицю та інші приправи, що високо цінувалися в Європі. 3 лютого 1488 року кораблі Бартоломеу Діаша, що вийшов з Лісабона в серпні 1487 року і прямував до Індії, обігнули мис Доброї Надії, і тільки відмова команди, що страждала від голоду, продовжити плавання змусила його повернутися, так і не досягнувши мети. Чергову експедицію, яка мала обігнути Африку, спорядив король Мануель І. Командиром цієї експедиції було призначено Васко да Гаму, якому тоді виповнилося лише 28 років. Він народився в приморському португальському містечку Сініш і належав до старовинного аристократичного роду. Його батько, Іштван да Гама, був головним управителем і суддею міст Сініша та Сільвіша.  Коли у 1492 році французькі корсари захопили каравеллу із золотом, що прямувала із Гвінеї до Португалії, саме Васко да Гамі король доручив відповідальне завдання. На швидкохідній каравелі да Гама пройшов вздовж узбережжя Франції, і захопив усі французькі судна на рейді. На той час це була неймовірно успішна операція.  
В експедиції Васко да Гами брали участь чотири кораблі: "Святий Гавриїл", "Святий Рафаель", "Берріу" та невелике транспортне судно. Вони вирушили з Лісабона 7 липня 1497 року. Експедиція була підготовлена величезними зусиллями Бартоломеу Діаша і забезпечена всім необхідним на три роки плавання. Екіпажі складалися . . . . .
 

Берег скелетів

Берег скелетівБЕРЕГ СКЕЛЕТІВ

Холодна Бенгельська течія відгалужується від найбільшої на планеті течії Західних Вітрів біля мису Доброї Надії (південь Африки), і прямує на північ вздовж усього південно-західного узбережжя Африки. Її прохолодні води безперешкодно досягають Гвінейської затоки, яка лежить на Екваторі. Вона приносить із Субантарктики багато поживних речовин. Завдяки їй на узбережжі Африки панують різноманітні унікальні природні комплекси та ландшафти, одним із яких є Берег Скелетів у Намібії. Бенгельська течія тут суттєво охолоджує повітря, і створює . . . . .

 

Намібія

НамібіяНАМІБІЯ

Намі́бія, Респу́бліка Намі́бія (до 1968 — Півде́нно-За́хідна А́фрика) — держава на південному заході Африки. Площа країни становить 825 118 км² (33-тє місце у світі). Населення: 2 млн осіб (140-ве місце у світі). Столиця — місто Віндгук. Межує на півночі з Анголою і Замбією, на сході з Ботсваною і Південно-Африканською Республікою, на заході омивається водами Атлантичного океану. На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридору довжиною 483 км і шириною 80 км. Це так звана смуга Капріві, що дає країні вихід до річки Замбезі.
У країні поширені африкаанс (говорить 60 % білого населення), німецька, англійська(державна) мова та кілька місцевих мов.
Географія
Держава знаходиться в західній частині Південної Африки, територія країни простягається з півночі на південь на 1320 км, а із заходу на схід — на 1420 км. На півночі межує з Анголою (спільний кордон — 1375 км) і Замбією (233 км); на сході — з Ботсваною(1360 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (920 км). На заході омивається водами Атлантичного океану, загальна довжина берегової лінії 1570 км.
Більша частина території країни — плоскогір'я (до 2600 м), яке ступінчастим уступом обривається до прибережної пустелі НамібКлімат Намібії дуже сухий, тропічний. Річки — Оранжева та Кунене.
Берегова лінія загальною протяжністю бл. 1500 км вирівняна. Є тільки дві зручні бухти — Волфіш-Бей і Людериц.
У північних і південних районах узбережжя . . . . .
 

Гусинці - колишнє село на Київщині

Гусинці - затоплене селоГусинці - затоплене село. 

     Гусинці - колишнє село на Київщині. Затоплене водами Канівського водосховища у 1971 році. Нині - урочище "Гусинці" на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області. 
Село Гусинці зникло з мапи нашої країни, під час спорудження Канівського водосховища у 1978 році. Лишилась лише церква, яка розташовувалася на найвищій точці села та, на відміну від решти будівель, не була затоплена повністю водою.
Яким же було село до того, як пішло під воду?  В часи Гетьманщини Гусинський хутір належав до Вороньківської сотні. 
     Пізніше Гусинці стали найпівденнішим поселенням Київського повіту Київського намісництва на лівому березі Дніпра. У радянські часи в селі замість нього була артіль. На початку 19 ст.  село входили до складу Переяславського повіту Полтавської губернії. У радянський період в селі була артіль. 
У повоєнні часи біля села була розміщена артилерійська частина - її казарми знаходилися на північно-західній околиці села вздовж старого русла Дніпра.
     Перед затопленням у Гусинці мешкали . . . . .
 

Сторінки