Державні та народні свята

У церкві в цей день святять фрукти (груші, яблука), мед ф жито-пшеницю. Зважаючи на велич свята, піст дещо слаб-ший: дозволяється їсти рибу, уживати олію та випити трошки некріпленого вина.

Церковна традиція шанує цей день як такий, що зв’язує весь Успінський піст. Встановлено його з нагоди Божих знамень від ікон Спасителевих, Богородиці або Хреста Господнього під час битв князя Андрія Боголюбського з волзькими булгарами (1164 рік). Приблизно в 106 році до Різдва Христового сирійський цар Антіох намагався примусити юдеїв перейти на поганську віру. Єрусалим було спалено. Суворо ваборонено дотримуватися Мойсейового закону. Дехто не витримував такого тиску, але були й інші люди — сильні духом і вірою в Бога.

Маккавеї — це сім святих мучеників: Авім, Адім, Антонін, Гурій, Євсенон, Єлеазар, Маркелл. їхні батьки були Єлеазар і Соломонія. Старозавітній священик Єлеазар не піддався ні ва хитрі підкупи, ні на відверті погрози. Не змогли зламати його й тортури.

НА ПАЛИКОПА ПИЛЬНУЙ СНОПА

Здається, ні чого так не страхувалися люди, як вогню. 

Історія констатує: лихі пожежі знищували не тільки ліси, поля, окремі будівлі, а й цілі поселення, міста з храмами, фортецями. 

Полум'я безжально спалювало безцінні скарби, заповідані нащадкам рукописи, книги, художні шедеври, позбавляючи наступні покоління історичної пам'яті. 

З джерелознавчих посвідок ми знаємо, що від пожеж постійно потерпали і кияни. А в XIII столітті місто над Дніпром було спалене майже вщент.

Пожежі, зважаючи на те, що житло у нас зводили переважно з дерева, були явищем непоодиноким. Окрім навмисних підпалів чи недбалого поводження з вогнем, дитячих пустощів або необережності, чимало неприємностей завдавали людям і грози. Особливо частими були пожежі в період так званих активних гроз, який припадав на кінець липня — початок серпня. В Україні в цей час починаються горобині ночі.

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.

Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.

Але народна пам’ять зберегла Купальську обрядовість та пісні, які, як гаївки та колядки, належать до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь життєподателя – Сонця. Звичайно, багато чого було втрачено за останнє століття, коли йшла відверта боротьба з національними традиціями і народними обрядами.

Якщо на Олену-льоносійку поралися з льоном та огірками, то наступне святце — третє від найдення голови Івана Предтечі — безпосередньо пов'язане з висаджуванням у грунт капустяної розсади.

У народі цей день називали Іваном Головатим. Святкується він 7 червня.

Традиційно в Україні другим після картоплі продуктом повсякденного харчового раціону вважається капуста.

З неї виготовляють найрізноманітніші салати, її вживають у свіжому й квашеному виді, готують борщ, солянку, голубці, рагу тощо. Особливо популярна шаткована капуста.

Восени, коли дозрівають качани, їх подрібнюють з морквою і запаковують у діжки з таким розрахунком, щоб вистачило продукту на весь сезон.

Капустяні вироби широко вживали на весіллях, поминальних обрядах і під час довготривалих постів, зокрема Пилипівського та Великого.

Раніше, коли хліб випікали в хатніх печах, його неодмінно саджали на черінь, підстеляючи під спід капустяне листя. Це надавало випічці своєрідних смакових якостей, приємного запаху й естетичного вигляду. У деяких селах України . . . . .