Євразія

Азія — найбільша частина світу (бл. 43,9 млн км²), утворює разом з Європою материк Євразію. Умовний кордон між Азією і Європою, як правило, пррводиться по Уралу (уздовж його східного підніжжя, далі по pp. Емба, Кума, Манич, по осьовому вододілу Великого Кавказу, морях Каспійському, Азовському, Чорному і Мармуровому, протоках Босфор і Дарданелли). З Африкою Азія сполучена Суецьким перешийком, від Північної Америки відділена Беринговою протокою. Омивається Північ­ним Льодовитим, Тихим і Індійським океанами та їх окраїнними моря­ми, а також внутрішньоматериковими морями Атлантичного океану. Площа островів понад 2 млн км². Середня висота поверхні 950 м над рівнем моря, мінімальна -392 м (Мертве море), найбільша — 8848 м (г. Джо­молунгма, вища точка Землі). Довжина берегової лінії 69 900 км. Гори і плоскогір'я займають бл. ³/₄ території. Основні гірські системи: Гімалаї, Каракорум, Памір, Тянь-Шань, Гіндукуш, Куньлунь, Великий Кавказ, Алтай, Саяни, хребти Верхоянський і Черського. Великі нагір'я: . . . . .

Початковий етап (II тис. — V ст. до н. е.)

Історія вивчення Європи нараховує тисячоліття. У XVI—XII ст. до н. е. критяни здійснювали морські походи навколо п-ова Пелопоннес, досягали берегів архіпелагів у південній частині Егейського моря. У XV— XIII ст. до н. е. ахейці відкрили гори Пінд на заході Греції, архіпелаг Північні Споради в Егейському морі, п-ів Халкідікі на північному сході Греції. Фінікійці у процесі колонізації центрального і західного Серед­земномор'я бл. IX ст. до н. е. відкрили Апеннінський п-ів, о-ви Мальту, Сардинію, Сицилію, Балеарські о-ви, вони також робили спроби вийти в океан через Гібралтарську протоку. Однак повного уявлення про гео­графію материка у цей період ще не було.

Другий етап — відкриття стародавніх греків V—III ст. до н. е.

У цей період давньогрецькі мандрівники досліджували південне уз­бережжя Європи у межах сучасних Франції та Іспанії, включаючи гирла річок, що впадають у Середземне море, плавали в Лігурійському, Тірренському і Адріатичному морях, вивчили береги Балканського і Апеннінського півостровів. Через Мармурове море, протоки Дарданелли і Бос­фор виходили в . . . . .

Аравійський півострів — півострів на південному заході Азії, найбіль­ший на Землі (понад 2,7 млн км²).

Омивається на заході Червоним мо­рем, на півдні — Аденською затокою і Аравійським морем, на сході — Оманською і Перською затоками Індійського океану. Переважають рів­нини і плато, на заході, півдні і сході — гори (висота до 3600 м).

Клімат тропічний, сухий. Опадів 50—100 мм на рік (у горах до 500 мм). Значна частина зайнята напівпустелями і пустелями (Руб-ель-Халі, Дехна, Нефуд, Тіхама). Великі родовища нафти.

Індостан — півострів на півдні Азії, головним чином в Індії. Площа бл. 2 млн км² (один з найбільших у світі). Омивається Аравійським морем (на заході) і Бенгальською затокою (на сході).

Поверхня зайнята Декан­ським плоскогір'ям (висота 300—900 м), яке оточене горами Західні і Східні Гати. На півдні — масиви Анаймалай (висота до 2698 м), Нілгирі, Кардамонові гори; вздовж узбережжя — алювіальні низовини.

Клімат мусонний, з дощовим літом, опадів від 500 мм (у внутрішніх районах) до 3000 мм (на зовнішніх схилах Західних Гат) на рік.

Індокитай — півострів на південному сході Азії. Площа 2088 тис. км² (один з найбільших у світі).

Омивається на заході Бенгальською зато­кою, Андаманським морем, Малаккською протокою, на півдні і сході Південно-Китайським морем і його затоками. Південний край Індоки­таю — п-ів Малакка.

На Індокитаї повністю або частково розташовані В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Таїланд, Малайзія, Бангладеш, М'янма. Хре­бти і нагір'я (Араканські і Аннамські гори, Шанське нагір'я) розділені низовинами (Іравадійська, Менамська, Камбоджійська) і плато (Корат).

Камчатка — півострів на північному сході Азії, у Російській Федера­ції.

Омивається Тихим океаном, Охотським і Беринговим морями. Про­стягається на 1200 км. Площа 370 тис. км². У центральній частині пере­тинається Серединним і Східним хребтами, між ними — Центральнокамчатська низовина з р. Камчатка. На Камчатці знаходиться понад 160 вулканів (28 діючих). Найбільша висота 4750 м — Ключевська Сопка. Гарячі мінеральні джерела і гейзери.