Географія

Христофор Колумб (1451 —1506) — великий іспанський мореплавець італійського походження, який здійснив чотири трансатлантичні експедиції в Америку. Народився в італійській республіці Генуя. У Христофора було три молодших брати (Бартоломео, Джованні-Пеллегріно і Джакомо) і молодша сестра (Б'янчінетта). Бартоломео і Джакомо брали участь в експедиціях Колумба у Новий Світ після 1492 р. й іменувалися по-іспанськи Бартоломе і Дієго. Колумб став моряком дуже рано і вже в 1474 і 1475 pp. плавав по Середземному морю на торгових суднах від Генуї до о. Хіос. У травні 1476 р. Колумб як прикажчик генуезького торгового дому відправився в Португалію, де прожив дев'ять років. Під португальським прапором він ходив в Англію та Ірландію, можливо, і в Ісландію. Він також відвідав Мадейру і Канарські о-ви і подорожував уздовж західного узбережжя Африки до португальської факторії Сан-Жоржи-да-Міна (сучасна Гана). У Португалії Колумб одружився і став членом змішаної італо-португальської сім'ї. Незабаром він висунув припущення, що в Азію можна потрапити, рухаючись на захід. Його припущення грунтувалися на відкритті островів в Атлантиці (Канарських, Азорських, Зеленого Мису, Мадейри), на розповідях про інші острови, різних знахідках, а також на читанні численних наукових книг з географії, включаючи «Географію» Птолемея.

Клавдій Птолемей (бл. 90 — бл. 160 р. н. е.) — відомий астроном і географ античності, завдяки якому геоцентрична теорія світобудови (яка здебільшого іменується Птолемеєвою) набула остаточного вигляду. Про походження, місце та дати народження і смерті Птолемея майже нічого не відомо. Найвизначнішими працями Птолемея є «Альмагест» і «Географія», що стали вищим досягненням стародавньої науки в галузях астрономії і географії. Праці Птолемея вважалися настільки довершеними, що панували в науці протягом 1400 років. За цей час у «Географію» практично не було внесено жодної серйозної поправки. Хоча Птолемей був найповажнішим авторитетом у всій античній науці, назвати його геніальним математиком, астрономом або географом неможливо. Його талант полягав у здатності зібрати воєдино результати досліджень своїх попередників, використати їх для уточнення власних спостережень і подати усе разом як логічну і завершену систему, викладену в ясній і чіткій формі.

У сфері географічних знань «Географія» Птолемея займала таке ж визначне місце, як і «Альмагест» в астрономії. Вважалося, що цей твір містить повний виклад предмета і практично не має помилок. Однак як науковий трактат . . . . .

Ератосфен (бл. 275—194 pp. до н. е.) — один з найвідоміших учених античності. Особливо прославили Ератосфена праці з астрономії, географії і математики, однак він успішно працював і в галузях філології, поезії, музики і філософії, за що сучасники дали йому прізвисько Пен-татл, тобто Багатоборець. Ератосфен народився в Африці, в Кирені. Навчався спочатку в Александрії, а потім в Афінах. Очевидно, завдяки чудовій освіті й різноманітності інтересів бл. 245 р. до н. е. Ератосфен отримав від Птолемея III Евергета запрошення повернутися в Алексан-дрію, щоб стати вихователем спадкоємця престолу і очолити Александ-рійську бібліотеку. На жаль, його твори не збереглися, від них залишилися тільки фрагменти. Ератосфен є засновником наукової географії. В його «Географії» у 3 книгах містилася історія географічних відкриттів, а також розглядався ряд фізичних і математичних проблем, пов'язаних з географією, включаючи ідею про сферичну форму Землі та опис її поверхні. Однак найвизначнішим досягненням Ератосфена . . . .

Видатним мандрівником старовини був грецький історик і географ Геродот (бл. 480 — бл. 425 р. до н. е.) з міста Галікарнаса на узбережжі Малої Азії. Він жив в епоху, коли Греція вела боротьбу з Перською дер-жавою. Геродот вирішив написати історію греко-перських воєн і розповісти про природу і життя населення країн, які знаходилися у той час під владою Персії. Подорожі Геродота відбувалися у 460—450 pp. до н. е. Він відвідав міста на узбережжі Малої Азії і країни Балканського п-ова. Тривалу подорож Геродот здійснив до Скіфії — південної області України. До Геродота Скіфія була мало відома грекам, хоч вони й вели з нею торгівлю. Скіфія здивувала вченого величезними рівнинами й пасовищами. Скіфська зима, яка тривала декілька місяців, здалася Геродоту суворою. Він писав, що в Скіфії вода, пролита зимою, «не робить бруду» (тобто замерзає). Літо йому здалося також холодним і дощовим. Вразили Геродота і величезні річки Скіфії — Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро), Танаїс (Дон) та інші. Ще з дитинства він знав, що в Греції річки беруть початок у горах, але в Скіфії гір немає. На його думку, ці річки повинні були починатися у невідомих великих озерах. Особливо зацікавили Геродота . . . . .

Правильне уявлення про Землю склалося у різних народів не одночасно. Так, давні індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Жителі Вавилона уявляли Землю у вигляді гори, на західному схилі якої знаходиться Вавилонія. Вони знали, що на півдні від Вавилона розкинулося море, а на сході розташовані високі гори. Тому їм здавалося, що Вавилонія розташована на західному схилі «світової» гори. Гора ця оточена морем, а на нього, як перевернута чаша, спирається тверде небо — небесний світ, де, як і на Землі, є суша, вода і повітря. Небесна суша — це пояс 12 сузір'їв Зодіаку: Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Водолій, Риби. У кожному з сузір'їв Сонце щорічно буває приблизно протягом місяця. По цьому поясу суходолу рухаються Сонце, Місяць і 5 планет. Під Землею знаходиться безодня — пекло, куди спускаються душі вмерлих. Вночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб вранці знову почати свій денний шлях по небу. Спостерігаючи захід Сонця за морський горизонт, люди думали, що воно сідає у море і сходить також з моря. Таким чином, в основі уявлень давніх вавилонян про Землю знаходилися спостереження за явищами природи, але обмеженість знань не дозволяла правильно їх пояснити.