Географія

Шкільна бібліотека

використано матеріали шкільних підручників
по географії

http://www.SchoolLib.com.ua


 

Час

Час — поняття, що дозволяє встановити, коли відбулася та або інша подія по відношенню до інших подій, тобто визначити, на скільки се кунд, хвилин, годин, днів, місяців, років або століть одна з них відбулася раніше або пізніше іншої. Вимірювання часу має на увазі введення часо вої шкали, користуючись якою можна було б співвідносити ці події. Точне визначення часу базується на дефініціях, що прийняті в астрономії й характеризуються високою точністю. Зараз використовуються три осно вні системи вимірювання часу. В основі кожної з них лежить конкрет ний періодичний процес: обертання Землі навколо своєї осі — всесвітній час UT; обертання Землі навколо Сонця — ефемеридний час ЕТ; і випро мінювання (або поглинання) електромагнітних хвиль атомами або моле кулами деяких речовин за певних умов — атомний час AT, що визнача ється за допомогою високоточних атомних годин. Всесвітній час, що зазвичай позначається як «гринвіцький середній час», являє собою се редній сонячний час на нульовому меридіані (з довготою 0°), який прохо дить через місто Гринвіч, що входить до агломерації Великого Лондона. На основі всесвітнього часу визначається поясний час, що використо вується для відліку цивільного часу.

Місяць - природний супутник землі

Місяць — природний супутник Землі, знаходиться від неї на сере дній відстані 384 400 км. Об'єм Місяця 2195,3∙107 км3 ≈ 1/50 земного. Нахил орбіти до площини екліптики 5°8'43", маса 7,35∙1025 г (1/81,3 маси Землі = 73 трильйони т), середній радіус Місяця 1738 км, прискорення сили тяжіння на поверхні 1,623 м/с2. Середня густина 3,343 г/см3, си деричний період обертання 27,3 доби, синодичний період обертання 29,5 доби. Світить відбитим сонячним світлом, сферичне альбедо при повному місяці 0,0748. Поверхня Місяця в основному гориста, по крита численними кратерами ударного (метеоритного) походження. Місячний грунт — реголіт. Температура на поверхні . . . . .

Магнітне поле Землі

Земля має магнітне поле дипольного типу, начебто в її центрі розташований гігантський смуговий магніт. Конфігурація цього поля повільно змінюється, імовірно, внаслідок руху розплавленого матеріалу в зовнішньому ядрі Землі на глибинах більше ніж 2900 км. Головне магнітне поле зумовлене джерелами, розташованими в глибинах Землі. На пові льні коливання головного магнітного поля накладаються швидкі, але незначні зміни, викликані електричними струмами в іоносфері. Елект ричні властивості іоносфери пов'язані з присутністю в ній заряджених часток, виникаючих під час іонізації атмосфери сонячним випроміню ванням. Вітри, що дують в іоносфері в присутності постійного магнітного поля Землі, призводять до виникнення електричних струмів, які, в свою чергу, створюють додаткове змінне магнітне поле. Крім цих регулярних магнітних коливань, спостерігаються також збурення, зумовлені пері одичними сонячними спалахами — джерелами ультрафіолетових і рентге нівських променів і збуреного потоку заряджених часток сонячного віт ру. Ця радіація збільшує іонізацію й викликає додаткові електричні стру ми в іоносфері. Часом сонячний вітер настільки ефективно взаємодіє з геомагнітним полем, що формує . . . . .

Рух Землі

Обертання Землі (добове) — рух Землі навколо своєї осі із заходу на схід, або проти годинникової стрілки, якщо дивитися з Північного полю са світу. Обертання Землі викликає зміну дня і ночі, визначає тривалість діб. Земля здійснює один оберт навколо осі за 23 год 56 хв 4,09 с. Земля здійснює приблизно 365 1/4 обертів за період одного витка навколо Сон ця, що складає один рік або дорівнює 365 1/4 діб. Оскільки на кожний такий виток, крім цілих діб, додатково затрачується ще чверть доби, ко жні чотири роки до календаря додається один день. Гравітаційне тяжіння Місяця поступово сповільнює обертання Землі і подовжує добу прибли зно на 1/1000 с кожне сторіччя. За геологічними даними, темпи обертан ня Землі могли змінюватися, але не більше ніж на 5 %.

.....

Земля

Земля — планета, на якій ми живемо; третя від Сонця і п'ята з найбі льших планет у Сонячній системі. Земля багата природними ресурсами, має загалом сприятливий клімат і, можливо, є єдиною планетою, на якій існує життя. У надрах Землі відбуваються активні геодинамічні процеси, що виявляються в нарощуванні океанічної кори і подальшому її розсу­ванні, дрейфі материків, землетрусах, вулканічних виверженнях тощо. Земля обертається навколо своєї осі. Хоч цей рух і не помітний на по верхні, точка на екваторі переміщається зі швидкістю бл. 1600 км/год. Земля також обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті довжиною бл. 958 млн км із середньою швидкістю 29,765 км/с, здійснюючи повний оберт приблизно за рік (365,242 середніх сонячних діб).

Форма і склад. Земля являє собою геоїд, приблизно — трьохосний еліпсоїд, майже сферична куля, що складається з трьох оболонок — твер дої (літосфери), рідкої (гідросфери) і газоподібної (атмосфери). Щіль ність порід, що складають літосферу, збільшується у напрямі до центру. Так звана «тверда Земля» включає ядро, яке містить головним чином залізо; мантію, що складається з мінералів більш легких металів (напри клад, магнію); і відносно тонку тверду кору. Подекуди вона . . . . .

Астрономічні та інші одиниці виміру відстаней

1 метр(м)= 1 650 763, 73 довжини хвилі оранжевої криптонової лінії у вакуумі = 100 см = 1000 мм
1 сантиметр (см) = 10 мм
1 міліметр (мм) = 1000 мікрометрів (мкм)

1 мікрометр (мкм) = 0,001 мм = 1000 мілімікрометрів
1 мілімікрометр (ммкм) = 10 А (ангстрем)
1 ангстрем (А) = 0,1 ммкм
1 кілометр (км) = . . . . .

Сонце

Сонце — центральне тіло Сонячної системи, розжарена плазменна куля, типова зірка-карлик спектрального класу G2; маса М=2∙1030кг, радіус R=696 тис. км, середня густина 1,4 г/см3, світність L=3,83123 кВт, ефективна температура поверхні (фотосфери) 5770 К (Кельвінів). Період обертання (синодичний) змінюється від 27 діб на екваторі до 32 діб біля полюсів, прискорення вільного падіння 274 м/с2. Хімічний склад, визначений за допомогою аналізу сонячного спектра: Гідроген — бл. 90 %, Гелій — 10 %, інші елементи — менше ніж 0,1 % (за числом атомів).

Джерело сонячної енергії — . . . . .

Сторінки