Географія

Сітка координат — це система взаємно пересічних ліній, які позна чають на карті або поверхні глобуса широту і довготу. Лінії, що познача ють широту, проходять у напрямку схід-захід паралельно екватору (ши рота якого дорівнює 0°); широта полюсів дорівнює 90° (північної широти для Північного полюса і південної — для Південного полюса). Оскільки ці лінії не перетинаються і взаємно паралельні, вони також називаються паралелями. Серед них тільки екватор являє собою найбільше коло (об межена цією лінією площина, що проходить через центр Землі, розтинає земну кулю навпіл). Інші паралелі — це кола, довжина яких закономірно зменшується з віддаленням від екватора. Всі лінії довготи — меридіа ни — являють собою половинки великого кола, що сходяться біля полю сів.

Геодезія (грецьк. geodaisa, від ge — Земля і daio — ділю, розділяю) — наука про методи визначення форми і розмірів Землі або окремих її час тин. Це галузь прикладної математики, тісно пов'язана з геометрією, ма тематичним аналізом, класичною теорією потенціалу, математичною ста тистикою і обчислювальною математикою. У той же час це наука про вимірювання, яка розробляє засоби визначення відстаней, кутів і сили тяжіння за допомогою різних приладів. Основне завдання геодезії — створення системи координат і побудова опорних геодезичних сіток, що дозволяють визначити положення точок на земній поверхні. У цьому істотну роль відіграють вимірювання характеристик гравітаційного поля Землі, які пов'язують геодезію з геофізикою, що використовує гравіметричні дані для вивчення будови земних надр і геодинаміки.

Календар (від лат. calendarium, букв. — боргова книжка; у Стародав ньому Римі боржники сплачували проценти в день календ — перший день місяця) — система обчислення великих проміжків часу, заснована на періодичності видимих рухів небесних тіл. Найбільш поширеним є сонячний календар, в основу якого покладено сонячний (тропічний) рік. Сучасний календар називається григоріанським (новий стиль), він був уведений папою Григорієм XIII у 1582 р. і замінив юліанський календар (старий стиль), який застосовувався з 45 р. до н. е. В юліанському кален дарі середня тривалість року в інтервалі 4 років дорівнювала 365,25 діб, що на 11 хв 14 с довше тропічного року. Довжина року в григоріанському календарі . . . . .

При перетині кордону часового поясу ми переводимо час на 1 год. На Землі також існує умовна межа, при перетині якої календарна дата змі нюється на одну добу. Ця межа називається Лінією зміни дати і прохо дить у Тихому океані по 180-му меридіану. Щоб зрозуміти, навіщопотрі бна така лінія, розглянемо такий приклад. Нехай на Гринвіцькому мери­діані в даний момент буде 03—00, 10 червня. Тоді на 165° сх. д. за місце вим часом буде на і 1 год пізніше, тобто 14—00, 10 червня. На 165° зах. д. місцевий час буде відставати на 11 год у порівнянні з гринвіцьким, і, отже, там буде ще тільки 16—00 попереднього дня, тобто 9 червня. На 180-му меридіані буде 15—00 — 10 червня або 9 червня в залежності від того, який це меридіан — західноїчи східної довготи. Щоб вийти зтакого ускладнення, для часового поясу . . . . .

Час — поняття, що дозволяє встановити, коли відбулася та або інша подія по відношенню до інших подій, тобто визначити, на скільки се кунд, хвилин, годин, днів, місяців, років або століть одна з них відбулася раніше або пізніше іншої. Вимірювання часу має на увазі введення часо вої шкали, користуючись якою можна було б співвідносити ці події. Точне визначення часу базується на дефініціях, що прийняті в астрономії й характеризуються високою точністю. Зараз використовуються три осно вні системи вимірювання часу. В основі кожної з них лежить конкрет ний періодичний процес: обертання Землі навколо своєї осі — всесвітній час UT; обертання Землі навколо Сонця — ефемеридний час ЕТ; і випро мінювання (або поглинання) електромагнітних хвиль атомами або моле кулами деяких речовин за певних умов — атомний час AT, що визнача ється за допомогою високоточних атомних годин. Всесвітній час, що зазвичай позначається як «гринвіцький середній час», являє собою се редній сонячний час на нульовому меридіані (з довготою 0°), який прохо дить через місто Гринвіч, що входить до агломерації Великого Лондона. На основі всесвітнього часу визначається поясний час, що використо вується для відліку цивільного часу.

Місяць — природний супутник Землі, знаходиться від неї на сере дній відстані 384 400 км. Об'єм Місяця 2195,3∙10⁷ км³ ≈ 1/50 земного. Нахил орбіти до площини екліптики 5°8'43", маса 7,35∙10²⁵ г (1/81,3 маси Землі = 73 трильйони т), середній радіус Місяця 1738 км, прискорення сили тяжіння на поверхні 1,623 м/с². Середня густина 3,343 г/см³, си деричний період обертання 27,3 доби, синодичний період обертання 29,5 доби. Світить відбитим сонячним світлом, сферичне альбедо при повному місяці 0,0748. Поверхня Місяця в основному гориста, по крита численними кратерами ударного (метеоритного) походження. Місячний грунт — реголіт. Температура на поверхні . . . . .