Географія

Розміри. До вивчення зовнішніх шарів атмосфери ракетами-зондами та штучними супутниками Землі вважалося, що з віддаленням від земної поверхні атмосфера поступово стає більш розрідженою і плавно перехо­дить у міжпланетний простір. Зараз з'ясовано, що потоки енергії з глибо­ких шарів Сонця проникають у космічний простір далеко за орбіту Зем­лі, аж до зовнішніх меж Сонячної системи. Цей т. зв. сонячний вітер обтікає магнітне поле Землі, формуючи «порожнину», всередині якої зо­середжена земна атмосфера.

Магнітне поле Землі помітно звужене із зверненої до Сонця денної сторони і утворює довгу смугу, яка, ймовірно, виходить за межі орбіти Місяця, з протилежної, нічної сторони. Межа магнітного поля Землі на­зивається магнітопаузою. З денної сторони ця межа проходить на відста­ні бл. 7 земних радіусів від поверхні, але в періоди підвищеної сонячної активності виявляється ближчою до поверхні Землі.

Карти поділяються на групи за рядом ознак — масштабом, тематикою, територіальним охопленням, проекцією тощо. Однак будь-яка правильно проведена класифікація повинна брати до уваги, принаймні, дві перші ознаки. За масштабом виділяють три групи карт: великомасштабні карти (включаючи топографічні), середньомасштабні і дрібномасштабні, або оглядові. Великомасштабні карти є основними, оскільки надають первинну інформацію, що використовується при складанні карт середніх і дрібних масштабів. Найбільш типовими з них є топографічні карти з масштабом більше за 1 : 250 000. На сучасних топографічних картах рельєф, як правило, зображується за допомогою ізогіпсів, або горизонталей, якими сполучаються точки, що мають однакову висоту над нульовим рівнем (зазвичай це рівень моря). Сукупність таких ліній дає дуже виразну картину рельєфу земної поверхні і дозволяє визначити такі характеристики: кут нахилу, профіль схилу і відносні перевищення.

Сітка координат — це система взаємно пересічних ліній, які позна чають на карті або поверхні глобуса широту і довготу. Лінії, що познача ють широту, проходять у напрямку схід-захід паралельно екватору (ши рота якого дорівнює 0°); широта полюсів дорівнює 90° (північної широти для Північного полюса і південної — для Південного полюса). Оскільки ці лінії не перетинаються і взаємно паралельні, вони також називаються паралелями. Серед них тільки екватор являє собою найбільше коло (об межена цією лінією площина, що проходить через центр Землі, розтинає земну кулю навпіл). Інші паралелі — це кола, довжина яких закономірно зменшується з віддаленням від екватора. Всі лінії довготи — меридіа ни — являють собою половинки великого кола, що сходяться біля полю сів.

Геодезія (грецьк. geodaisa, від ge — Земля і daio — ділю, розділяю) — наука про методи визначення форми і розмірів Землі або окремих її час тин. Це галузь прикладної математики, тісно пов'язана з геометрією, ма тематичним аналізом, класичною теорією потенціалу, математичною ста тистикою і обчислювальною математикою. У той же час це наука про вимірювання, яка розробляє засоби визначення відстаней, кутів і сили тяжіння за допомогою різних приладів. Основне завдання геодезії — створення системи координат і побудова опорних геодезичних сіток, що дозволяють визначити положення точок на земній поверхні. У цьому істотну роль відіграють вимірювання характеристик гравітаційного поля Землі, які пов'язують геодезію з геофізикою, що використовує гравіметричні дані для вивчення будови земних надр і геодинаміки.

Календар (від лат. calendarium, букв. — боргова книжка; у Стародав ньому Римі боржники сплачували проценти в день календ — перший день місяця) — система обчислення великих проміжків часу, заснована на періодичності видимих рухів небесних тіл. Найбільш поширеним є сонячний календар, в основу якого покладено сонячний (тропічний) рік. Сучасний календар називається григоріанським (новий стиль), він був уведений папою Григорієм XIII у 1582 р. і замінив юліанський календар (старий стиль), який застосовувався з 45 р. до н. е. В юліанському кален дарі середня тривалість року в інтервалі 4 років дорівнювала 365,25 діб, що на 11 хв 14 с довше тропічного року. Довжина року в григоріанському календарі . . . . .

При перетині кордону часового поясу ми переводимо час на 1 год. На Землі також існує умовна межа, при перетині якої календарна дата змі нюється на одну добу. Ця межа називається Лінією зміни дати і прохо дить у Тихому океані по 180-му меридіану. Щоб зрозуміти, навіщопотрі бна така лінія, розглянемо такий приклад. Нехай на Гринвіцькому мери­діані в даний момент буде 03—00, 10 червня. Тоді на 165° сх. д. за місце вим часом буде на і 1 год пізніше, тобто 14—00, 10 червня. На 165° зах. д. місцевий час буде відставати на 11 год у порівнянні з гринвіцьким, і, отже, там буде ще тільки 16—00 попереднього дня, тобто 9 червня. На 180-му меридіані буде 15—00 — 10 червня або 9 червня в залежності від того, який це меридіан — західноїчи східної довготи. Щоб вийти зтакого ускладнення, для часового поясу . . . . .