Географія

Джерело снігового покриву — сніжинки. Вони утворюються в холод­них шарах тропосфери внаслідок конденсації вологи на частинках пилу, солей, спорах і пилку рослин, які літають у повітрі. Опускаючись на Землю через шари повітря з різною температурою і вологістю, сніжинки змінюються: ростуть, злипаються, дробляться. Внаслідок цього виникає незліченна різноманітність форм сніжних кристалів.

Зараз існує декілька чудових атласів, де зібрані тисячі фотографій сніжинок, і жодна з них не повторює іншу, хоч сніговим кристалам при­таманна одна спільна властивість — вони шестигранні. Частіше за все це красиві зірочки з шістьма променями, шестигранні пластинки, стовп­чики з шістьма гранями, схожі на келихи, тощо.

Льодовики — рухома по земній поверхні природна маса льоду, утворе­на внаслідок багаторічного накопичення, ущільнення і перекристаліза­ції снігу. Загальна площа сучасних льодовиків бл. 16,3 млн км². Льодови­ки займають бл 10,5 % площі суходолу, а їх загальний об'єм становить 30 млн км³. У них міститься 69 % запасів прісної води планети. Природ­но, що льодовики можуть існувати тільки там, де стійко спостерігаються низькі температури повітря і випадає досить багато снігу. Переважно це приполярні або високогірні райони. Льодовики можуть мати форму по­току, купола (щита) або плавучої плити (у тому випадку, коли вони спо­взають у водоймище). Частини льодовиків, які відкололися й пустилися в морське плавання, носять назву айсбергів.

Розрізнюють льодовики . . . . .

Анхель на р. Чурун (басейн р. Кароні, Венесуела) — найвищий у світі водоспад, загальна висота 1054 м, висота вільного падіння 979 м.

Тугела на однойменній річці (пров. Натал, ПАР), загальна висота 853 м, висота вільного падіння 518 м.

Йосемітський — каскад водоспадів на р. Йосеміте-Крік (Каліфорнія, США), загальна висота 739 м, найбільш високий Верхній Йосемітський водоспад — 436 м.

Кукенан на однойменній річці (басейн р. Оріноко, Венесуела), висота 625 м.
.....

Лише 0,01 % від загального об'єму прісної води в рідкому стані зосе­реджено в річках і струмках і 1,47 % — в озерах. Для накопичення води і постійного забезпечення нею споживачів, а також для запобігання неба­жаних паводків і виробництва електроенергії на багатьох річках спору­джено дамби. Найбільші середні витрати води, аотже, і найбільший енер­гетичний потенціал мають Амазонка в Південній Америці, Конго (Заїр) в Африці, Ганг з Брахмапутрою в Південній Азії, Янцзи в Китаї, Єнісей у Росії та Міссісіпі з Міссурі в США. Природні прісноводні озера, що вмі­щують бл. 125 тис. км³ води, нарівні з річками і штучними водосховища­ми є важливим джерелом . . . . .

Приблизно 37,5 млн км³, або 98 % усіх прісних вод у рідкому стані припадає на підземні води, причому бл. 50 % з них знаходиться на глиби­нах не більше ніж 800 м. Однак об'єм доступних підземних вод визнача­ється властивостями водоносних горизонтів і потужністю насосів, що від­качують воду. Запаси підземних вод у Сахарі оцінюються приблизно в 625 тис. км³. У сучасних умовах вони не поповнюються за рахунок повер­хневих прісних вод, а внаслідок відкачування виснажуються. Деякі най­більш глибоко залягаючі підземні води взагалі ніколи не втягуються в зага­льний кругообіг води, і тільки в районах активного вулканізму такі води вивергаються у вигляді пари.

Однак значна маса підземних вод все ж потрапляє на земну поверхню: під дією сили тяжіння ці води, рухаючись уздовж водонепроникних пластів гірських порід, виходять поблизу підні­жжя схилів у вигляді джерел і струмків. Крім того, вони . . . . .