Географія

Ті північні області, де під час холодного літа не вистачає тепла для розвитку більшості рослин, називаються тундрою. Середня температу­ра найтеплішого місяця тут менша за 10 °С. Ця природна зона тягнеть­ся широким поясом уздовж узбережжя Північного Льодовитого океану. У Південній півкулі на відповідних широтах суходолу набагато менше, тому говорити про тундрову зону тут важко; проте рослинність аналогі­чного типу займає вільні від льоду антарктичні вершини і високогір'я Південної Америки. Гірська тундра зустрічається вище за 3600 м над рівнем моря навіть на екваторі. Уявна широтна або висотна лінія, за якою через низькі температури неможливе зростання дерев, назива­ється межею деревної рослинності. Відразу ж на півночі від цієї межі і вище за неї — у горах, де клімат не дуже суровий, у фітоценозах Півні­чної півкулі домінують чагарники, передусім вільхи і верби, а у відпові­дних широтах Південної півкулі і в тропічних високогір'ях — великі трави. По мірі просування в більш холодні області чагарники трапля­ються рідше, а у складі угруповань починають переважати осоки, зла­ки і т. зв. різнотрав'я. Там, де ще холодніше, рослинний покрив стає більш рідким. Потім і він зникає, і головними компонентами фітоцено­зів стають лишайники, які, нарівні з мохами, утворюють нижній ярус тундрової рослинності у місцях, де домінують чагарники і трави. У ни­зинах, де скупчується вода, утворюються торф'яні болота, на яких пе­реважають мохи, осоки, пухівка і низькі чагарники. Арктична тундра дає корм північним оленям, мускусним бикам, зайцям, лемінгам, бі­лим куріпкам тощо.

Ерозія ґрунтів (від лат. eros — роз'їдання) — руйнування і знос повер­хневих, найбільш родючих, горизонтів і підстиляючих їх порід вітром (ві­трова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, що зазнали руйну­вання у процесі ерозії, називають еродованими. До ерозійних процесів відносять також промислову ерозію (руйнування сільськогосподарських земель внаслідок будівництва і розробки кар'єрів), військову ерозію (воронки, траншеї), пасовищну ерозію (внаслідок інтенсивного випасу ху­доби), іригаційну (руйнування ґрунтів при будівництві каналів і пору­шенні норм подивів) тощо. Однак справжнім лихом для землеробства залишаються водна ерозія (до неї схильний 31 % суходолу) і вітрова еро­зія (дефляція), що активно діє на 34 % поверхні суходолу. У США еродо­вано 40 % усіх сільськогосподарських земель, а у посушливих районах світу навіть більше — 60 % від загальної площі. Ерозія негативним чином впливає на стан ґрунтового покриву, а в багатьох випадках руйнує його повністю. Зменшується біологічна продуктивність рослин, знижуються урожаї та якість зернових культур, бавовни, чаю тощо.

Вітрова ерозія (дефляція) ґрунтів. Під вітровою ерозією розуміють ви­дування, перенесення і відкладення найдрібніших фунтових часток віт­ром. Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, стійкості фунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу і від інших чинників. Значно впливають на її розвиток антропогенні чинники. Акти­візують ерозійні процеси знищення рослинності, нерегульований випас худоби, неправильне застосування агротехничних заходів.

Класифікація грунтів допомагає систематизувати знання про грунти. У США були розроблені дві системи фунтової класифікації. Перша з них була опублікована у 1938 р. В ній усі фунти поділені на 3 фупи: зональні, інтразональні і азональні. Перша група включає Грунти, сфор­мовані в добре дренованих позиціях; вони мають профілі, які відобража­ють тривалий вплив клімату. В інтразональних грунтах вплив клімату модифікований умовами рельєфу, дренажу, вмісту солей або яких-небудь інших локальних чинників. Азональні фунти, як, наприклад, грунти на сучасному річковому відкладенні, через відсутність розвиненого профілю не відбивають кліматичного впливу. Класифікація 1938 р. скла­дається з таких рівнів (від найвищого до найнижчого): порядок, підпорядок, великі Грунтові групи, сімейства, серії і типи. Ця класифікаційна система мала широке застосування.

Друга класифікаційна система була розроблена в 1960-х роках. У ній виділяються 10 порядків. Виділення цих порядків проводилося на підста­ві властивостей грунтів, а не клімату та інших грунтоутворючих чинни­ків, як це було в класифікації 1938 р. Дана класифікація містить 6 кате­горій: порядок, підпорядок, велика ґрунтова група, підгрупа, сімейство, серія. Ґрунтова номенклатура цієї класифікації побудована таким чи­ном, що на кожному більш низькому рівні відбувається деталізація вла­стивостей ґрунту, як у класифікаціях тварин і рослин. Ґрунти світу мо­жуть бути охарактеризовані на основі використання категорій великих ґрунтових груп класифікації 1938 р. або порядків другої класифікаційної системи.

Ґрунт утворюється внаслідок диференціації поверхневого відкла­дення на горизонти Ґрунтового профілю, тобто відбувається розвиток системи, що все більше ускладнюється. Спочатку характер ґрунту визначають ґрунтоутворюючі породи і мінерали. При відсутності води помітних змін у системі не відбувається, тоді як надходження води зумовлює зміни, що призводять до формування ґрунтового профілю. Вода не тільки взаємодіє з гірськими породами і мінералами, але й впливає на розвиток організмів. Рослини, що мають надземні і підзе­мні органи, є зв'язуючою ланкою між ґрунтом і атмосферою. Ґрунто­утворення передбачає зміну розмірів часток, що складають грунт (ме­ханічного складу), збагачення органічною речовиною, міграцію еле­ментів у вигляді розчинів (вилужування), суспензій і накопичення в деяких шарах вимитих речовин.

У вологих тропічних лісах — гілеях майже повсюдно існує кілька ти­сяч видів тварин, особливо багато безхребетних. Але тільки деякі твари­ни гілей зустрічаються часто і мають дійсно велике значення в природ­них процесах. Найважливіша група тропічних комах — терміти. Вони безперервно руйнують і розсіюють в грунті залишки деревини і старе листя дерев і ліан, готуючи, таким чином, рослинні речовини до мінера­лізації бактеріями і грибами.

Друга найважливіша група тропічних комах — бджоли, які мешка­ють в дуплах, скелях і на гілках дерев. Дикі тропічні бджоли нерідко більш яскраво забарвлені, крупніші або, навпаки, дрібніші від домашніх. Оскільки серед густої рослинності гілей в насиченому вологою повітрі перехресне запилення рослин за допомогою вітру майже неможливе, бджоли бувають головними запильниками переважної більшості тропіч­них лісових рослин. У запиленні рослин беруть участь також деякі мете­лики, мухи і дрібні птахи — колібрі в тропіках Західної півкулі і нектар­ниці в Східній півкулі.

Третя необхідна група . . . . .

Прогноз погоди складається на основі людських знань і можливостей комп'ютера. Традиційною складовою частиною створення прогнозу є аналіз карт, що показують структуру атмосфери по горизонталі і по вер­тикалі. На їх основі фахівець з прогнозу може оцінити розвиток і рух синоптичних об'єктів. Використання в метеорологічній мережі комп'ю­терів істотно полегшує прогноз температури, тиску та інших метеороло­гічних елементів. Для прогнозу погоди, крім комп'ютера, необхідні ши­рока мережа спостережень за погодою і надійний математичний апарат. Ідеальний прогноз повинен виправдовуватися за всіма параметрами. Встановити причину помилок у прогнозі складно.