Все про все ...

Фотоконкурс «Погодні явища Рівненської області»

 

Ми дуже часто використовуємо слово "джунглі", зокрема в географії, навіть не підозрюючи про те, що це воно мало від початку зовсім інше значення. Приміром зараз здебільшого ми називаємо "джунглями" густі ліси Амазонки та вологі ліси екваторіальної Африки, які насправді є сельвою та гілеями відповідно. Що ж стосується слова "джунглі", то застосувати його в цьому випадку дуже складно, і було б некоректно. Вся справа в тому, що слово "джунглі" походить від англійського "jungle" коріння якого йдуть у санскрит, де слово «Джангала» означало «необроблені землі». Англійці що жили в Індії, запозичили це слово з хінді та урду, в яких воно до цього часу означало «ліс», і стали вживати його в значенні «непрохідні хащі». Однак в індусів "джунглями" є землі, на яких ростуть високі трави або болота з рослинністю, і це не завжди може бути густий ліс. Джунглі утворюються на . . . . .

Що таке "ДРУМЛІНИ" ?

Як відомо, з висотою температура повітря знижується на кожні 100 метрів на 0,6° С (6° на 1 км), що невпинно призводить до зміни природних ландшафтів у горах. Така закономірність має назву "висотної поясності", і на її тенденцію географічна широта впливає значно слабше, ніж на вже згадану раніше широтну зональність.

 

За рахунок того, що зміна температури з висотою має сталий характер, у горах сформувалися яруси, в кожному із яких панує відносно стабільний температурний режим, який і є головним чинником формування тих чи інших природних комплексів, які власне і відповідають кожному ярусу. Однак зміна цих поясів (ярусів) залежить від природної зони біля підніжжя гір, та їх висоти. Для прикладу на півночі Євразії представлені тільки чотири пояси, що змінюють один одного від підніжжя до вершини: ліси, пояс кедрового стелюха, гірська тундра, і багаторічні сніги. По мірі просування на південь кількість поясів збільшується. В Альпах виділяють вже п'ять поясів, оскільки вони лежать в помірному поясі, там між 900 та 1800 метрами висоти ростуть . . . . .

У зв'язку з кулястою формою Землі, розподіл сонячного світла та тепла відбувається по її поверхні нерівномірно. Окремі ділянки отримують більше сонячного тепла (екваторіальні та тропічні широти), а деякі - дещо, або значно менше (помірні та полярні широти). Саме це лежить в основі розподілу природних комплексів, які ми називаємо "широтною зональністю". Головна причина широтної зональності - це швидка зміна співвідношення тепла і вологи від екватора до полюсів.

 

Крім того формування широтної зональності залежить і від ряду інших чинників, зокрема нахил осі Землі відносно екліптики, від якого залежить нерівномірність надходження сонячного тепла за сезонами, а добове обертання планети зумовлює відхилення повітряних мас. Також вона залежить (але меншою мірою) від відстані між Землею та Сонцем, яка також не є постійною як в річному вимірі, так і в тисячолітньому.

 

Широтна зональність є результатом . . . . .

Магелланія і її величні ліси