Географія

Латинською Америкою називають регіон Західної півкулі, розташо­ваний між США і Антарктидою. У складі Латинської Америки виділяють кілька субрегіонів. Це Середня Америка (Мексика, країни Центральної Америки і Вест-Індії), Андські країни (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі), країни басейну Ла-Плати (Парагвай, Уругвай, Ар­гентина), Бразилія. Назва «Латинська Америка» поясняється істотним впливом на цей регіон мови, культури і звичаїв романських (латинсь­ких) народів Піренейського півострова. Країни Латинської Америки об'­єднує спільність історичної долі і схожість сучасної соціально-економіч­ного розвитку. Територія Латинської Америки простягається з півночі на південь на 13 тис. км, зі сходу її омиває Атлантичний океан, із заходу — Тихий. Велике значення моря в заселенні і економічному розвитку регі­ону. З 33 держав регіону тільки Парагвай і Болівія не мають безпосеред­нього виходу до моря. Економіко-географічне положення Латинської Америки визначається також тим, що вона знаходиться порівняно бли­зько від США, але на значній відстані від інших великих регіонів.

Регіон розташований в межах великої кількості кліматичних поясів і зон: від тропічних пустель і напівпустель на півночі до мішаних субтропі­чних вічнозелених лісів на півдні. У зарубіжному світі Латинська Амери­ка виділяється по запасах ніобію, літію, берилію, молібдену, сірки, мід­них, залізних і олов'яних руд, бокситів, нафти. Найбільші родовища за­лізняку знаходяться в Бразилії, Венесуелі і Болівії. Марганцевими руда­ми багаті Бразилія і Венесуела. Найбільша бокситоносна провінція про­стягається по території Венесуели, Гайани, Сурінама, Гвіани, Бразилії. Латинська Америка володіє значними родовищами міді і олова. Мідний пояс простягається суцільною смугою від Колумбії до південних районів Чилі. У межах Анд мідні запаси знаходяться в Колумбії, Еквадорі, Перу, Чилі, причому 2/3 всіх запасів припадає на долю Чилі. Мідні руди зви­чайно комплексні і містять молібден. По запасах олова особливо виділя­ється Болівія. Андський пояс також багатий деякими нерудними корисними копалинами — наприклад, селітрою, коштовними каменями. 1/2 запасів нафти припадає на Венесуелу. У Колумбії розташований найбі­льший у всьому регіоні басейн кам'яного вугілля. Регіон Центральної Америки відомий передусім своїми запасами бокситів (Ямайка, Доміні­канська Республіка), нікелю (Куба), залізних, поліметалічних, мідних руд і сірки (Мексика), а також великими родовищами нафти вздовж Мексиканського узбережжя. З окремих країн Латинської Америки пер­ше місце по багатству і різноманітності корисних копалин належить Бра­зилії, потім йдуть Мексика, Чилі, Перу, Колумбія.

Китай, Китайська Народна Республіка (кит. Чжунхуа женьмінь гунхего) — держава в Центральній і Східній Азії. Площа 9,596 млн км². Населення 1,286 млрд людей (2003); китайці (хань) 93 %, чжуани, уйгу­ри, монголи, тибетці, хуей та інші (усього понад 50 народів). Міське населення 26,4 % (1991). Офіційна мова — китайська. Буддизм, дао­сизм, конфуціанство. Адміністративно-територіальний поділ: 22 провін­ції (без Тайваню), 5 автономних районів і три міста центрального підпо­рядкування. Столиця — Пекін. Вищий орган державної влади — Всекитайські збори народних представників, його постійно діючий орган — Постійний комітет. Глава держави — голова КНР. Китай знаходиться в межах помірного, субтропічного і тропічного поясів. Південно-західна частина Китаю зайнята Тибетським нагір'ям (середня висота бл. 4500 м), оточеним гірськими системами Гімалаїв, Каракорума, Куньлуня, Наньшаня і Сіно-Тибетськими горами; на заході і північному заході — високі рівнини (Таримська, Джунгарська, Алашань) і гори Східного Тянь-Шаня. Східна частина країни менш висока; на північному сході — Маньчжуро-Корейські гори, Великий і Малий Хінган, рівнини в басейні р. Сунгарі; південніше — Лесове плато, Велика Китайська рівнина; на півдні — гори Наньлін, Юньнань-Гуйчжоуське нагір'я. Клімат на заході контине­нтальний, на сході переважно мусонний. Середні температури січня від -24 °С на півночі і в Тибетському нагір'ї до 18 °С на півдні, липня на рівнинах від 20 до 28 °С. Річна кількість опадів зменшується від 2000— 2500 мм (на півдні і сході) до 50—100 мм (на півночі і заході). Восени часто бувають тайфуни. Західні райони — область внутрішнього стоку; на схо­ді розгалужена мережа річок. Головні річки — Янцзи, Хуанхе, Сунгарі, Чжуцзян. Найбільш значні озера: Кукунор, Дунтінху, Поянху. На заході — пустеля Такла-Макан, на півночі — частина пустелі Гобі. Під лісом бл. 8 % площі. Численні резервати.

Азія — найбільший за площею і населенням регіон світу, причому цю першість він зберігає протягом усього існування людської цивілізації. Площа Азії — 627 млн км², вона включає понад 40 суверенних держав. У основному до складу регіону входять країни, що розвиваються. Вони мають різні розміри: дві з них відносяться до країн-гігантів, інші — до великих країн. Кордони між ними проходять по добре виражених приро­дних рубежах.

Економіко-географічне становище країн Азії визначається їх сусід­ським положенням, приморським положенням більшості країн і гли­бинним положенням деяких країн. Перші дві особливості сприятливо впливають на їхнє господарство, а третя утруднює зовнішні економічні відносини. Політичний устрій країн різноманітний: Японія, Малайзія, Таїланд, Непал, Бутан, Йорданія — конституційні монархії. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бруней, Оман — абсолютні монархії, інші держави — республіки.

Район надто неоднорідний за структурою і рельєфом: у його межах відмічається найбільша на землі різниця висот. Внаслідок цього мінера­льні ресурси Азії дуже різноманітні. У межах Китайської, Індостанської платформ зосереджені основні басейни кам'яного вугілля, залізної і ма­рганцевої руд, нерудних копалин. У межах альпійсько-гімалайського і тихоокеанського складчастих поясів переважають руди. Але головне багатство регіону, що визначає також і його роль в міжнародному географічному розподілі праці, — це нафта. Запаси нафти і газу є в більшо­сті країн Південно-Західної Азії, але основні родовища знаходяться в Саудівській Аравії, Кувейті, Іраку, Ірані. Агрокліматичні ресурси Азії неоднорідні. Значні території гірських країн малопридатні для господар­ської діяльності, за винятком тваринництва; забезпеченість ріллею не­велика і продовжує скорочуватися. На рівнинах сходу і півдня є досить сприятливі умови для землеробства. У Азії знаходиться 3/4 зрошуваних земель світу.

Франція, Французька Республіка — держава в Західній Європі, на заході і півночі омивається водами Атлантичного океану і протоки Ла-Манш, на півдні — Середземним морем. Площа 547 тис. км². Населення 60,1 млн людей (2003), в т. ч. 93 % — французи. Міське населення 75 % (1998). Офіційна мова — французька. Віруючі — переважно католики. Адміністративно-територіальний поділ: 96 департаментів. До складу Фран­ції входять: заморські департаменти — Гваделупа, Мартиніка, Гвіана, Реюньон, Сен-П'єр і Мікелон; заморські території — о-ви Нова Каледонія, Французька Полінезія тощо. Столиця — Париж. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент (Національні збори і Сенат).

Західні і північні райони Франції — рівнини (Паризький басейн) і низькогір'я; у центрі і на сході — середньовисотні гори (Центральний Французький масив, Вогези, Юра). На південному заході — Піренеї, на південному сході — Альпи (вища вершина Франції і Західної Європи — г. Монблан, 4807 м). Клімат морський помірний, на сході перехідний до континентального, на узбережжі Середземного моря субтропічний, се­редземноморський. Середні температури січня 1—8 °С, липня 17—24 °С. Опадів — 600—1000 мм на рік, в горах місцями 2000 мм і більше. Великі річки — Сіна, Рона, Луара, Гаронна; на сході — частина течії Рейну. 24 % території займають ліси.

Польща, Республіка Польща — держава в Європі, в басейні Вісли і Одри, на півночі омивається Балтійським морем. Площа 312,7 тис. км². Населення 38,6 млн людей (2002), понад 98 % — поляки. Міське насе­лення 62,1 % (1993). Офіційна мова — польська. Віруючі переважно ка­толики. Адміністративно-територіальний поділ: 49 воєводств. Столиця — Варшава. З 1989 р. глава держави — президент. Вищий законодавчий орган — двопалатні Національні збори (сейм і сенат).

Бл. 2/3 території на півночі і в центрі країни займає Польська низо­вина. На півночі — Балтійська гряда, на півдні і південному сході — Малопольська і Люблінська височини, вздовж південного кордону — Карпати (вища точка 2499 м, г. Риси в Татрах) і Судети. Клімат помірний з рисами континентального. Середні температури січня від -1 до -5 °С (в горах до -8 °С), липня 17—19 °С (в горах до 10 °С). Опадів на рівнинах 500—600 мм, в горах місцями понад 1000 мм на рік. Густа річкова мере­жа. Основні річки — Вісла, Одра. Озера переважно на півночі. Під лісом 27,6 % території. Національні парки — Біловезький (в західній частині Біловезької пущі), Татранський, Пенінський та інші.

Росія, Російська Федерація — держава у східній частині Європи і в північній частині Азії. Площа 17 075,4 тис. км². Населення 144,5 млн людей (2003), міське 73 %. Росіяни становлять 81,5 % (1989, перепис); проживає понад 100 народів. Більшість віруючих — християни, головним чином православні, інші — мусульмани, буддисти тощо. У Росії 1066 міст, 2270 селищ міського типу (на 1 січня 1994 p.). Столиця — Москва.

Росія — федеративна держава з республіканською формою правлін­ня. Діюча Конституція Росії схвалена на всенародному референдумі 12 грудня 1993 р. У складі Російської Федерації — суб'єкти федерації: рес­публіки (21), краї (6), області (49), міста федерального значення Москва і Санкт-Петербург, автономна область і автономні округи (10). Офіційна (державна) мова на всій території Російської Федерації — російська. Народам Російської Федерації гарантується право на збереження рідної мови.

Глава держави — президент Російської Федерації, що обирається російськими громадянами на 4 роки на основі загального рівного і пря­мого виборчого права при таємному голосуванні. Президент є також Вер­ховним Головнокомандуючим Збройними силами Російської Федерації.

Іспанія — держава на південному заході Європи, займає велику час­тину Піренейського п-ова, о-ви Балеарські і Пітіузькі в Середземному морі, Канарські в Атлантичному океані. Площа 504,8 тис. км². Населен­ня 40,4 млн людей (2002), бл. 3/4 іспанці, інші — каталонці, галісійці, баски. Міське населення 77 % (1998). Офіційна мова — іспанська. Біль­шість віруючих — католики (99 %). Адміністративно-територіальний по­діл: 50 провінцій, що входять у 17 автономних областей. Столиця — Ма­дрид. Іспанія — конституційна монархія. Глава держави — король. Зако­нодавчий орган — Генеральні кортеси (двопалатний парламент). Іспанія володіє районами міст Сеута і Мелілья на Північно-Африканському уз­бережжі.

Центральна частина території — плоскогір'я Месета з ланцюгом гір Центральні Кордильєри. На півночі і північному сході — Піренейські, Кантабрійські, Іберійські і Каталонські гори, на півдні — Андалузькі гори (г. Муласен, 3478 м, — вища точка континентальної Іспанії) і гори Сьєрра-Морена. Клімат середземноморський. Середні температури січ­ня від 4—5 °С на плоскогір'ї Месета до 12 °С на півдні, липня відповідно від 23 до 29 °С. Опадів — 300—500 мм, в горах — понад 1000 мм на рік (переважно взимку). Великі річки — Тахо, Дуеро, Ебро, Гвадалквівір, Гвадіана. Середземноморські чагарники і ліси, степи. Національні пар­ки: Айгуес-Тортес-і-Лаго-Сан-Маурісіо, Ковадонса, Ордеса тощо; чис­ленні резервати.