Географія

Однією з найбільш гострих екологічних проблем у наш час є забруд­нення навколишнього природного середовища відходами виробництва і споживання, і насамперед небезпечними відходами. Сконцентровані у відвалах, териконах, несанкціонованих звалищах відходи є джерелом забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, грун­тів і рослинності. Всі відходи поділяють на побутові і промислові (вироб­ничі). Побутові відходи можуть знаходитися як у твердому, так і в рідко­му, рідше — в газоподібному станах. Тверді побутові відходи (ТБО) — це сукупність твердих речовин (пластмаса, папір, скло, шкіра) і харчових відходів, що утворюються в побутових умовах. Рідкі побутові відходи пред­ставлені в основному стічними водами господарсько-побутового при­значення. Газоподібні — викидами різних газів. Промислові (виробничі) відходи (ВП) — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і повністю або частково втратили початкові споживчі властивості. Вони бувають твер­дими (відходи металів, пластмас, деревина), рідкими (виробничі стічні води, відпрацьовані органічні розчинники) і газоподібними (викиди про­мислових печей, автотранспорту) . Промислові відходи, так само, як і побутові, через нестачу полігонів захоронення в основному вивозяться на несанкціоновані звалища. Знешкоджується і утилізовується тільки 1/5 частина. Найбільшу кількість промислових відходів утворює вугільна промисловість, підприємства чорної і кольорової металургії, теплові еле­ктростанції, промисловість будівельних матеріалів. Екологічні кризові ситуації, що періодично виникають в різних точках планети, в багатьох випадках зумовлені негативним впливом так званих небезпечних відхо­дів. Під небезпечними відходами розуміють відходи, що містять у своєму складі речовини, які мають одну з найнебезпечніших властивостей (ток­сичність, вибуховість, інфекційність, пожежонебезпечність) і присутні в кількості, шкідливій для здоров'я людей і навколишнього природного середовища. Небезпечні відходи стали проблемою століття, і для бороть­би з ними робляться величезні зусилля у всьому світі. Клас токсичності відходів визначають згідно з Класифікатором токсичних промислових відходів (1987). Найбільшу загрозу для людини і всієї біоти мають небез­печні відходи, що містять хімічні речовини І і II класу токсичності. На­самперед, це відходи, у складі яких присутні радіоактивні ізотопи, діоксини, пестициди, бенз(а)пірен і деякі інші речовини.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР, International Bank of Reconstruction and Development) — спеціалізована установа OOH, між­державна валютно-фінансова організація. Членами є 166 держав (1992). Надає довгострокові кредити переважно країнам, що розвиваються. Ста­тутний капітал 115,7 млрд дол. США (середина 1980-хрр.).

Як і Міжнародний валютний фонд, він був утворений за рішенням Бреттон-Вудської конференції в липні 1944 р. Штаб-квартира банку розташовується у Вашингтоні, а його президентом за традицією є гро­мадянин США. Членство у Світовому банку відкрите для будь-якої країни, яка хоче стати одночасно і членом Міжнародного валютного фонду. Ресурси банку частково складаються з внесків його членів. Приблизно 90 % підписних капіталів утворюють гарантійний фонд виконання зобов'язань банку. Інші 10 % капіталів повинні бути вне­сені готівкою, 1 % — у доларах США або у золоті, а 9 % — у власних валютах країн, що підписалися. Частина капіталу, внесена в доларах США, вільно використовується МБРР, у той час як капітал у інших валютах може бути наданий в позику тільки за згодою членів банку, чия валюта буде використовуватися. Як правило, отримати таку згоду неважко. Головна частина коштів для видачі позик поступає від інве­сторів, діючих на світовому ринку капіталів. Вони купують облігації банку або беруть на себе частку в наданих ними позиках. У доповнен­ня до коштів, що отримуються шляхом запозичень, банк створює нові джерела кредитування з прибутків і повернення раніше виданих по­зик.

Запобігання світовій війні залишається найважливішою глобальною проблемою людства. І для цього є всі підстави. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років люди пережили понад 14, 5 тис. воєн, в яких загинуло 3 млрд 640 млн людей. Війна завдає нечуваної шкоди людській популяції і екосистемам. Тільки в період Другої світової війни (1939— 1945) військовими діями була охоплена площа бл. 3,3 млн км², у ході війни загинуло 55 млн людей. Під час війни в Перській затоці у лютому 1991 р. було висаджено у повітря 1250 нафтових свердловин, внаслідок чого щодня згоряло бл. 1 млн т нафти, забруднюючи повітря на сотні кілометрів від Кувейту. Ракетно-бомбові удари НАТО по військових і цивільних об'єктах Югославії в першій половині 1999 р. призвели до великих пожеж і руйнування, дуже небезпечного забруднення повітря, грунту, вод Дунаю токсичними хімічними речовинами і нафтопродукта­ми. Будь-які військові дії завдають навколишньому природному середо­вищу шкоди, особливо якщо вони ведуться на великій території протя­гом тривалого часу, однак і при короткочасних військових конфліктах можуть виникнути надзвичайні екологічні ситуації, якщо можливий про­тивник застосує сучасні засоби знищення. Навмисні негативні впливи людини на природу і навколишнє середовище у військових цілях отри­мали назву екоциду (біоциду, екологічної війни). У наш час найбільш руйнівний потенціал має зброя масового знищення — ядерна, хімічна і бактеріологічна. Всі компоненти навколишнього природного середови­ща, і насамперед люди, беззахисні перед цими видами зброї.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) — автономна міжурядова організація, сприяюча мирному використанню атомної енергії. Засноване в 1957 p., МАГАТЕ діє в системі ООН за угодою з цією міжнародною організацією. У 1995 р. до МАГАТЕ входила 121 держава. Щорічна Генеральна конференція всіх держав-членів заслу­ховує звіт про роботу Агентства за рік. У проміжку між Генеральними конференціями поточною діяльністю Агентства керує Рада керівни­ків, що складається з представників 35 держав-членів, на чолі з Гене­ральним директором.

Головний офіс МАГАТЕ знаходиться у Відні. МАГАТЕ здійснює підтримку науково-дослідних робіт у галузі атом­ної енергетики і сприяє державам-членам у придбанні ядерних мате­ріалів, технічних послуг і обладнання. Воно сприяє розвитку ядерної енергетики і застосуванню радіоактивних ізотопів в медичних та ін­ших мирних цілях.

Міжнародні банки і фонди включають різні інститути, діючі в бага­тьох країнах світу; їх метою є надання допомоги країнам-членам у фінансуванні економічного розвитку і сприяння стабільності платіж­ного балансу. Міжнародні банки надають кредити на промислові, сіль­ськогосподарські і інфраструктури проекти і при необхідності нада­ють технічну допомогу в багатьох сферах економічного і суспільного життя. Ці банки відіграють особливо важливу роль у розвитку бага­тьох країн Азії, Африки і Латинської Америки. Провідним є Міжна­родний банк реконструкції і розвитку (МБРР), зазвичай званий Сві­товим банком.

До його групи входять: Міжнародна асоціація розвитку (МАР), яка надає пільгові позики країнам, що розвиваються, і Між­народна фінансова корпорація (МФК), що діє на міжнародному рин­ку інвестицій. Європейський інвестиційний банк, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку і Міжамериканський банк розвитку обслуговують відповідні регіони. Особливе місце серед між­народних банків належить Банку міжнародних розрахунків (БМР), утвореному в 1930 р. за участю кількох центральних банків європей­ських країн. Міжнародні фонди надають фінансову допомогу країнам-членам, що відчувають дефіцит платіжного балансу.

У міжнародній торгівлі провідну роль відіграють промислово роз­винені країни Північної Америки і Західної Європи, Японія, Ізраїль, Австралія, Нова Зеландія і Південна Африка. На ці країни припадає значна частина світового виробництва товарів і послуг і велика части­на випуску товарів масового виробництва. Бл. 80 % експорту з проми­слово розвинених країн йде на ринки інших промислово розвинених країн; понад 70 % експорту з країн, що розвиваються, також поступає на ринки розвинених країн. Дуже великі країни задовольняють знач­ну частину своїх потреб за рахунок внутрішнього виробництва; обсяг зовнішньої торгівлі в порівнянні з обсягом виробництва у США і кра­їнах колишнього СРСР невеликий. Однак США відчутно впливає на світову торгівлю у зв'язку з величезним обсягом виробництва товарів і послуг.

Трубопровідний транспорт — вид транспорту, що здійснює передачу на відстань рідких, газоподібних або твердих продуктів по трубопрово­дах. Трубопровідний транспорт становить 11 % від обсягу світового ван­тажообігу. Сучасний розвиток трубопровідного транспорту був підготов­лений досягненнями в металургії і машинобудуванні, а також потребами господарства в транспортуванні рідких і газоподібних продуктів. Ство­рення широкої мережі трубопроводів дозволило більш ефективно пере­міщувати природний газ, нафту і нафтопродукти на великі відстані без проміжних процесів їх перевантаження, що має місце на інших видах транспорту (крім контейнерного).

Важлива особливість трубопровідного транспорту — безперервність його функціонування. Це забезпечується трубопроводами великого діаметра звичайно до 1420, а в майбутньому до 1620 і навіть 2200 мм і тиском до 75 і більше атмосфер. Трубопровідний транспорт усе більше спеціалізується на переміщенні окремих видів про­дукції: рідких (від нафти і нафтопродуктів до молока), газоподібних (при­родний і попутний гази, аміак, етан, етилен), твердих (вугілля, збіжжя). Вони переміщуються на різні відстані — від кількох кілометрів до кіль­кох тисяч кілометрів. Кінцеві пункти постачання різні: нафти — нафто­переробні заводи; природного газу, аміаку, етану, етилену — хімічні під­приємства; вугілля і мазуту — частіше за все електростанції. У інших видів продукції — масові споживачі (природний газ для комунального і, особливо, побутового споживання, нафтопродукти — це бензин, гас тощо). Тому крім магістральних трубопроводів є і розгалужена розвідна мережа трубопроводів.