Географія

Природокористування —  сфера суспільно-виробничої діяльності, направленої на задоволення потреб людства за допомогою природних ресурсів. Виділяють раціональне і нераціональне природокористування. Нераціональне природокористування — це система природокористуван­ня, при якій у великих кількостях і не повністю використовуються лег­кодоступні природні ресурси, що призводить до швидкого виснаження ресурсів. У цьому випадку виробляється велика кількість відходів і силь­но забруднюється навколишнє середовище.

Нераціональне природоко­ристування характерне для господарства, що розвивається шляхом но­вого будівництва, освоєння нових земель, використання природних ре­сурсів, збільшення числа працюючих. Таке господарство приносить спо­чатку непогані результати при порівняно низькому науково-технічному рівні виробництва, але швидко призводить до зменшення природних і трудових ресурсів.

Дослідження, проведені Національною науковою організацією США і НАСА, засвідчили, що в США значні кількості вітроенергії можна отри­мувати в районі Великих озер, на Східному узбережжі і особливо на ланцюжку Алеутських о-вів. Максимальна розрахункова потужність ві­трових електростанцій у цих областях може забезпечити 12 % потреб США в електроенергії. Найбільші вітроелектростанції США розташова­ні біля Голдендейла в штаті Вашингтон, де кожний з трьох генераторів (встановлених на вежах висотою 60 м, з діаметром вітрового колеса 90 м) дає 2,5 МВт електроенергії. Проектуються системи на 4,0 МВт.

Цей вид джерела енергії є непрямою формою сонячної енергії, і тому належить до відновлюваних джерел енергії. Використання енергії вітру є одним із найдавніших відомих способів використання енергії із навколишнього середовища,і було відоме ще в давні часи.

Гідроенергетика дає майже третину електроенергії, що використо­вується у всьому світі. Норвегія, де електроенергії на душу населення більше, ніж де-небудь, живе майже виключно за рахунок гідроенергії.

На гідроелектростанціях (ГЕС) і гідроакумулюючих електростанціях (ГАЕС) використовується потенційна енергія води, що нагромаджується за допомогою дамб. Біля основи греблі розташовані гідротурбіни, що обе­ртаються під тиском води, і ротори генераторів електричного струму. Іс­нують дуже великі ГЕС. Широко відомі дві великі ГЕС в Росії: Красно­ярська (6000 МВт) і Братська (4100 МВт).

Геотермальна енергія, тобто теплота надр Землі, уже використовуєть­ся в ряді країн, наприклад в Ісландії, Росії, Італії і Новій Зеландії. Земна кора товщиною 32—35 км значно тонша, ніж лежачий під нею шар ман­тії, що тягнеться приблизно на 2900 км до гарячого рідкого ядра.

Мантія є джерелом багатих газами вогненно-рідких порід (магма), які виверга­ються діючими вулканами. Тепло виділяється в основному внаслідок радіоактивного розпаду речовин в земному ядрі. Температура і кількість цього тепла настільки великі, що воно спричиняє плавлення порід ман­тії.

Гарячі породи можуть створювати теплові «мішки» під поверхнею, у контакті з якими вода нагрівається і навіть перетворюється у пару. Оскі­льки такі «мішки» переважно герметичні, гаряча вода і пара часто знахо­дяться під великим тиском, а температура цих середовищ перевищує точку кипіння води на поверхні землі.

У сонячної енергії є дві основні переваги. По-перше, її багато і вона відноситься до енергоресурсів, що відновлюються: тривалість існування Сонця оцінюється приблизно в 5 млрд років. По-друге, її використання не спричиняє небажаних екологічних наслідків. Однак використанню сонячної енергії заважають деякі труднощі. Хоча кількість цієї енергії величезна, вона безконтрольно розсіюється.

Щоб отримувати велику кількость енергії, потрібні колекторні поверхні великої площі. Крім того, виникає проблема нестабільності енергопостачання: сонце не завжди світить. Навіть у пустелях, де переважає безхмарна погода, день зміню­ється на ніч. Отже, необхідні накопичувачі сонячної енергії.

Існують три основних види викопних енергоносіїв: вугілля, нафта і природний газ.

Запаси нафти і природного газу. Важко точно розрахувати, на скільки років ще вистачить запасів нафти. Якщо існуючі тенденції збережуться, то річне споживання нафти у світі до 2018 р. досягне 3 млрд т. Навіть якщо промислові запаси істотно зростуть, геологи вважають, щодо 2030 р. буде вичерпано 80 % розвіданих світових запасів нафти.

Запаси вугілля. Три чверті світових його запасів, що складають за оцінкою 10 трлн т, припадають на країни колишнього СРСР, США і КНР.

Протягом тисячоліть основними видами енергії, що використовують­ся людиною, були хімічна енергія деревини, потенційна енергія води на дамбах, кінетична енергія вітру і промениста енергія сонячного світла. Але в XIX ст. головними джерелами енергії стали викопні палива: кам'я­не вугілля, нафта і природний газ.

У зв'язку зі швидким зростанням спо­живання енергії виникли численні проблеми і постало питання про май­бутні джерела енергії. Досягнуті певні успіхи у сфері енергозбереження. Останнім часом ведуться пошуки більш чистих видів енергії, таких, як сонячна, геотермальна, енергія вітру і енергія термоядерного синтезу.