Географія

Шкільна бібліотека

використано матеріали шкільних підручників
по географії

http://www.SchoolLib.com.ua


 

Етнічна структура населення світу

У світі нараховується бл. 5 тис. народів. Чисельність народів колива­ється в широких межах — від багатьох мільйонів [1992; китайці (хань) — 1120 млн, хіндустанці — 240 млн, американці США — 205 млн, бенгаль­ці — 200 млн, бразильці — 160 млн, росіяни — 150 млн, японці — 123 млн] до декількох сотень або навіть десятків чоловік (андаманці-мінкопії в Індії, тоала в Індонезії, ботокуди в Бразилії, алакалуфи і ямана в Арген­тині і Чилі). 321 народ, чисельність кожного з яких понад 1 млн людей, становить 96,2 % всього населення Землі, причому 79 найбільш великих народів, чисельністю понад 10 млн людей кожен, утворюють майже 1/5 населення світу.

Чисельність народів світу по групах

.....

Розміщення і густота населення

На Землі заселені майже усі території, придатні для життя людей та їхньої господарської діяльності. Населення світу розселене нерівномірно. Нарівні з великими густонаселеними районами, де понад 1 тис. лю­дей на 1 км2, є неосвоєні області (площа останніх складає бл. 15 % всієї території суходолу). До незаселених областей відносяться приполярні райони (постійні населені пункти є лише на півдні від 78° пн.ш. і на півночі від 54° пд. ш.), високогірні області (практично всі гірські райони, розташовані вище за 5000 м), основна частина гігантських пустель Центральної і Південно-Західної Азії і Північної Африки. У той же час у найбільш густонаселених районах світу, що становлять приблизно 7 % суходолу, зосереджено понад 70 % всього населення світу (області дав­нього штучного зрошування в долинах найбільших річок Південної, Південно-Східної і Східної Азії, долина Нілу в Африці; промислові райони Європи і Північної Америки). Переважна частина населення проживає в Східній (80 %) і Північній (90 %) півкулях, причому в основному на рівнинах, у межах низовин і височин до 500 м, територія яких становить тільки 28 % всього суходолу. У Європі, Австралії і Океанії в таких райо­нах живе понад 9/10 населення. В Африці і Південній Америці значна частина населення проживає в областях, розташованих на висоті 500— 1500 м (відповідно 35,6 і 27,5 %). У Болівії, Афганістані, Ефіопії, Мекси­ці, Перу понад 2/3 населення розміщено в районах, висота яких переви­щує 1000 м (загалом у світі в таких районах проживає 8 % всього насе­лення). У Нідерландах, Польщі, Франції, Японії, США майже всі посе­лення знаходяться на висоті не більше за 500 м (у Нідерландах 1/5 насе­лення живе на захищених греблями територіях, розташованих нижче від рівня моря). У 200-кілометровій смузі вздовж морського узбережжя, яка складає 16 % усього суходолу, зосереджена 1/2 населення світу.

Мегаполіси

Уперше термін «мегаполіс» (від грецьк. megas — великий і polls — місто) був вжитий англійцем Т. Хербертом у XVII ст. для позначення столиць. Тепер так називають особливо великі (в публікаціях ООН — з числом жителів понад 10 млн) міста світу. У 1900 р. у світі нараховувалося всього 10 міст-мільйонерів, у 1955 р. — 61, в 1990 р. — 276. Бл. 40 міст мають населення понад 5 млн чоловік. У 1890 р. перша п'ятірка мегаполісів виглядала так: Лондон — 4,3 млн людей, Нью-Йорк — 2,7; Па­риж — 2,4; Гуанчжоу і Берлін — по 1,6. У 1950 p.: Нью-Йорк — 12,4 млн людей; Лондон — 10,4; Шанхай — 10,3; Рур — 6,9; Токіо — Йокогама (двохцентрова міська система) — 6,7. У 1995 p.: Токіо — Йокогама — 26,8 млн людей; Сан-Паулу — 16,4; Нью-Йорк — 16,3; Мехіко — 15,6; Бомбей — 15,1. Очікується до 2015 p.: Токіо — Йокогама — 28,7 млн людей; Бомбей — 27,4; Лагос — 24,4; Шанхай — 23,4; Джакарта — 21,2.

Урбанізація

Урбанізація (від лат. urbanus — міський) — процес зростання міського населення і міст з підвищенням їхньої ролі у розвитку суспільства. Голо­вний соціальний зміст урбанізації міститься в особливих міських відно­синах, що охоплюють соціально-професійну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення продуктивних сил, розселення.

Передумови урбанізації — зростання в містах індустрії, розвиток їх культурних і політичних функцій, поглиблення територіального розподі­лу праці. Для урбанізації характерні приток до міст сільського населення і зростаючий маятниковий рух населення із сільського оточення і най­ближчих дрібних міст у великі міста.

Демографічний вибух

НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ

Демографічний вибух — різке прискорення темпів зростання насе­лення. У країнах, що розвиваються (Азія, Африка, Латинська Америка) цей процес був зумовлений зниженням смертності, особливо дитячої, при збереженні високої народжуваності.

Демографія

Демографія (від грецьк. demos — народ і grapho — пишу) — наука про закономірності відтворювання населення в суспільно-історичній і природній обумовленості цього процесу. За матеріалами статистики демографія вивчає відтворювання населення загалом і його компоне­нти як масові соціальні процеси, їх кількісні взаємозв'язки з віково-статевою структурою населення, залежність від соціальних, економі­чних і природних чинників, характер взаємодії зростання населення з суспільним розвитком. Застосовуючи статистичні і математичні, а також власне демографічні методи, розробляє теорію відтворювання населення, демографічні прогнози, обґрунтовує демографічну полі­тику.

Демографічна статистика :

1) область соціально-економічної ста­тистики, що займається додаванням статистичних методів до збору, об­робки, викладу і аналізу даних, що характеризують чисельний склад, розміщення і відтворювання населення або його груп;

2) сукупність чи­слових даних про

Географія населення

Географія населення — галузь соціально-економічної географії, що вивчає розміщення і територіальну організацію населення, його міс­це: в процесі суспільного виробництва і у взаємодії суспільства з при­родним оточенням.

Географія населення розглядає в територіальному аспекті комплекс проблем, пов'язаних з населенням; його чисель­ність, структуру, природний і механічний рух, розселення і його тери­торіальні форми.

Сторінки