Географія

Процес підтоплення — яскравий приклад реакції природного середо­вища на дію антропогенних чинників. Уперше він привернув до себе увагу при створенні водосховищ, коли рівень ґрунтових вод по їхніх бе­регах став швидко підійматися. У наш час під підтопленням розуміють будь-яке підвищення рівня ґрунтових вод до критичних величин (менше 1—2 метрів від поверхні землі). Підтоплення територій вельми негативно впливає на природне середовище. Масиви гірських порід зволожуються і заболочуються. Активізуються обвали, карст і інші несприятливі проце­си. У лесових глинистих грунтах виникають осідання, у глинах — набу­хання. Осідання в лесових ґрунтах призводить до різкого нерівномірного осідання споруд, а набухання в глинах — до нерівномірного підйому будівель і споруд. У результаті споруди деформуються, нерідко до повної непридатності до експлуатації. Це погіршує екологічну ситуацію в жит­лових і виробничих приміщеннях, що знижує продуктивність праці і на­віть може викликати травми і хвороби у людей.

Кислотні дощі (кислі дощі) — атмосферні опади (у т. ч. сніг), підкис­лені (рН нижче за 5,6) через підвищений вміст у повітрі промислових викидів, головним чином SO₂, N0₂, НС, та інших.

Щорічно у світі вна­слідок діяльності людей в атмосферу потрапляє бл. 190 млн т оксидів сірки і 65 млн т оксидів азоту. Внаслідок попадання кислотних дощів у поверхневий шар ґрунту і водоймища розвивається підкислення, що призводить до деградації екосистем, загибелі окремих видів риб та ін­ших водних організмів, а також позначається на родючості ґрунтів, зни­женні приросту лісів і їх усиханні.

Під біологічним забрудненням розуміють привнесення в екосис­теми внаслідок антропогенного впливу нехарактерних для них видів живих організмів (бактерій, вірусів тощо), що погіршують умови існу­вання природних біотичних угруповань або негативно впливають на здоров'я людини. Основними джерелами біологічного впливу є стічні води підприємств харчової і шкіряної промисловості, побутові та про­мислові звалища, каналізаційна мережа, поля зрошування тощо. З цих джерел різноманітні органічні сполуки і патогенні мікроорганіз­ми потрапляють у ґрунт, гірські породи і підземні води. За даними санепідемстанцій, патогенні кишкові палички можуть знаходитися в підземних водах на глибині до 300 м від поверхні землі. Особливу не­безпеку становить біологічне забруднення середовища збудниками інфекційних і паразитарних хвороб.

Людина, оволодівши вогнем і зброєю, ще в ранні періоди своєї історії почала винищувати тварин, а в наш час, озброївшись сучасною технікою, стрімко знищує майже всю біоту. Звичайно, на Землі і до появи людини відбувалася постійна зміна її жителів. Однак зараз тем­пи зникнення видів різко зросли, а до кола зникаючих залучаються нові види, які до цього були цілком життєздатні. Порушення середо­вища проживання внаслідок вирубки лісів, розорення степів і перело­гових земель, осушення боліт, зарегулювання стоку, створення водо­сховищ та інших антропогенних впливів докорінно змінює умови роз­множення диких тварин, шляхи їх міграції, що вельми негативно відбивається на їх чисельності і виживанні. Наприклад, у 1960— 1970-х pp. ціною великих зусиль була відновлена калмицька популя­ція сайгака. Її чисельність перевищила 700 тис. голів. У наш час сай­гаків у калмицьких степах стало значно менше, а їхній репродуктив­ний потенціал втрачено. Прокладка газопроводу в районі Норільська без урахування шляхів міграції оленів у тундрі призвела до того, що тварини стали збиватися перед трубою у величезні стада, і ніщо не могло примусити їх відмовитися від вікового шляху. У результаті заги­нули тисячі тварин.

Споживче відношення людини до рослинних угруповань виявилося ще на початковому етапі розвитку землеробства і скотарства. У подаль­шому такий підхід ще більше закріпився у свідомості людей. У багатьох країнах ліси знищувалися настільки швидко, що лісопосадки не встига­ли за темпами вирубки дерев. Масштабний антропогенний вплив на біотичні угруповання призводить до важких екологічних наслідків як на екосистемно-біосферному, так і на популяційно-видовому рівнях. На позбавлених лісів територіях виникають глибокі яри, руйнівні обвали і селі, знищується фотосинтезуюча фітомаса, що виконує важливі еколо­гічні функції, погіршується газовий склад атмосфери, змінюється гідро­логічний режим водних об'єктів, зникає багато рослинних і тваринних видів. Знищення великих лісових масивів, особливо вологих тропічних — цих своєрідних випарників вологи, несприятливо відбивається не тільки на регіональному, але і на біосферному рівні. Знищення деревно-чагар­никової рослинності і трав'янистого покриву на пасовищах у посушли­вих регіонах призводить до їхнього опустинення.

Для характеристики нинішнього стану рослинного покриву і насам­перед лісових екосистем усе частіше використовується термін деграда­ція. Ліси раніше за інші компоненти природного середовища зазнали негативного впливу діяльності людини. Деградація лісів служить одним з виявів глобальних змін, що відбуваються на Землі.

Вплив людини на ліси і взагалі на весь рослинний світ може бути прямим і непрямим. До прямого впливу відносяться:

· суцільна вирубка лісів;

· лісові пожежі і випалення рослинності;

· знищення лісів і рослинності під час створення господарської інфраструктури;

· негативний вплив туризму, що посилюється.

Непрямий вплив — це зміна умов існування внаслідок антропоген­ного забруднення повітря, води, застосування пестицидів і мінеральних добрив. Певне значення має також проникнення в рослинні угрупован­ня чужих видів рослин (інтродуцентів).

Поверхневі шари ґрунтів легко забруднюються. Великі концентрації в грунті різних хімічних сполук — токсикантів згубно впливають на жит­тєдіяльність ґрунтових організмів. При цьому втрачається здатність Гру­нту до самоочищення від хвороботворних та інших небажаних мікроор­ганізмів, що здатні викликати важкі наслідки для людини, рослинного і тваринного світу. Наприклад, у надто забруднених грунтах збудники тифу і паратифу можуть зберігатися півтора року, тоді як у незабруднених — лише на протязі двох-трьох діб.

Основні забруднювачі ґрунту:

1) пестициди (отрутохімікати);

2) мінеральні добрива;

3) відходи виробництва;

4) газодимові викиди забруднюючих речовин в атмосферу;