Географія

Волга (у стародавні часи — Ра, у середні віки — Ітіль) — річка у євро­пейській частині Російської Федерації, найбільша в Європі. Довжина 3530 км, площа басейну 1360 тис. км².

Початок на Валдайській височині, впадає в Каспійське море, утворюючи дельту (площа 19 тис. км²). Середні витрати води біля м. Волгоград 7240 м³/с, у гирлі — 7710 м³/с. Волга при­ймає бл. 200 приток, найбільш великі — Кама і Ока. У зв'язку зі спорудою каскаду ГЕС з водосховищами стік Волги сильно зарегульований.

Най­більші ГЕС — Волзька (Самарська), Волзька (Волгоградська), Чебоксарська. Регулярне судноплавство від Ржева (3256 км). Волга сполуча­ється з Балтійським морем Волго-Балтійським водним шляхом, з Білим морем — Північно-Двінською водною системою і Біломорсько-Балтійським каналом, з Азовським і Чорним морями — Волго-Донським суд­ноплавним каналом, з Москвою — каналом ім. Москви.

Корейський півострів — півострів на сході Азії, між Японським і Жов­тим морями. Площа бл. 150 тис. км².

На Корейському півострові знахо­дяться основна частина КНДР і Республіка Корея. Велика частина за­йнята горами (висота до 1915 м — г. Чирісан); на заході горбисті рівнини. Східний берег крутий, слабо розчленований; на заході і півдні — сильно порізаний. Клімат мусонний.

Середні температури січня від -21 °С на півночі до +4 °С на півдні, липня відповідно від 22 до 26 °С.

Хуанхе (Жовта річка) — річка на сході Китаю. Довжина 4845 км, пло­ща басейну 771 тис. км².

Починається на сході Тибетського нагір'я, про­тікає по рівнині Хетао, через Лесове плато, Велику Китайську рівнину. Впадає в затоку Бохайвань Жовтого моря, утворюючи дельту.

Середні витрати води бл. 2000 м³/м, максимальні — влітку. Нерідкі повені з про­ривами гребель і переміщеннями русла, що інколи досягали 800 км. Несе в середньому 35—40 кг/м³ наносів (найбільша концентрація серед вели­ких річок Землі).

Янцзи (Янцзицзян, Блакитна річка) — річка в Китаї. Довжина 5800 км, найдовша у Євразії, площа басейну 1808,5 тис. км².

Початок на Тибетсь­кому нагір'ї; перетинає Сіно-Тибетські гори, Сичуаньську улоговину (нижче за яку утворює 3 ущелини), зрошує Цзянханьську і Велику Ки­тайську рівнини; впадає у Східно-Китайське море, утворюючи естуарій. Основні притоки — Ялунцзян, Міньцзян, Цзялінцзян, Ханьшуй (ліві).

У долині Янцзи знаходиться оз. Дунтинху, Поянху, Тайху. Одна з найповноводніших річок світу. Середні витрати води 34 тис. м³/с. Часті повені (для захисту від яких споруджено 2,7 тис. км гребель).

Амур (монг. Хара-Мурен, кит. Хейлунцзян) — річка на Далекому Сході. Утворюється злиттям річок Шилка і Аргунь. Впадає в Амурський лиман Охотського моря.

Довжина 2824 км, від початку Аргуні (Хайлар) — 4440 км, плоша басейну 1855 тис. км². Велика частина басейну знаходиться на території Російської Федерації.

Живлення здійснюється переважно за рахунок літньо-осінніх мусонних дощів. Середні витрати води 10 900 м³/с (найбільший 40 000 м³/с влітку під час паводку). Характерні повені.

Головні притоки: Зея, Бурея, Амгунь — ліворуч, Сунгарі, Уссурі — праворуч. Судноплавна.

Карпати — гірська система у Європі (у Словаччині, Польщі, Угор­щині, Україні, Румунії).

Протяжність бл. 1500 км. Висота до 2655 м (г. Герлаховські-Штіт). Простягається від околиць Братислави до Залізних Во­ріт на Дунаї, утворюючи дугу. Включає Західні, Східні і Південні Карпа­ти, Бескіди, Західні Румунські гори, Трансільванське плато. Входить до складу Альпійської складчастої геосинклінальної області.

Центральний пояс дуги складається з найбільш високих у Карпатах кристалічних ма­сивів (Татри, Фегераш); внутрішній пояс представлений вулканічними масивами, зовнішній — складений переважно флішем. До висоти 1600— 1800 м широколисті і хвойні ліси, вище — субальпійські чагарники і луги. Літні пасовища.

Альпи — найвища (до 4807 м, г. Монблан) гірська система Західної Європи. Розташовані у Франції, Італії, Швейцарії, Австрії, Ліхтенштей­ні; відроги в Словенії і Німеччини. Довжина бл. 1200 км, ширина до 260 км. Утворюють опуклу дугу. Поперечною долиною від Боденського озера до озера Комо розділені на високі (з характерним альпійським типом рельєфу) Західні Альпи і більш низькі Східні Альпи. Осьова зона Альп складена кристалічними і метаморфічними породами, на периферії — флішеві і моласові формації. Багато озер тектоніко-льодовикового походження (Женевське, Боденське, Комо). До висоти 800 м переважає культурний ландшафт, до 1800 м — широколисті і хвойні ліси, вище — субальпійські і альпійські луги, скелі, льодовики (бл. 1200). Альпи — один з найважливіших рекреаційних районів Європи. Центр альпінізму, туризму, гірськолижного спорту. Альпи починаються біля Ніцци на Се­редземноморському узбережжі Франції і, вигинаючись, тягнуться по території Швейцарії, Італії, Словенії, Хорватії, Німеччині й Австрії, до­сягаючи на сході Дунайської рівнини.