Географія

Ґрунт — один з найважливіших компонентів навколишнього приро­дного середовища. Усі його основні екологічні функції замикаються на одному узагальнюючому показнику — ґрунтовій родючості. Відчужуючи з полів основний (зерно, коренеплоди, овочі) і побічний урожай (солома, листя, бадилля), людина розмикає частково або повністю біологічний кругообіг речовин, порушує здатність ґрунту до саморегуляції і знижує його родючість. Навіть часткова втрата гумусу і, як наслідок, зниження родючості, не дає ґрунту можливості виконувати в повній мірі свої еко­логічні функції, і він починає деградувати, тобто погіршувати свої влас­тивості. До деградації ґрунтів (земель) ведуть і інші причини, переважно антропогенного характеру.

Верхня частина літосфери, яка безпосередньо виступає як мінераль­на основа біосфери, у наш час зазнає все більш зростаючого антропогенного впливу. В епоху бурхливого економічного розвитку, коли в процес виробництва залучена практично вся біосфера планети, людина стала «найбільшою геологічною силою», під дією якої змінюється «обличчя» Землі. Вже сьогодні вплив людини на літосферу наближається до меж, перехід яких може спричинити безповоротні процеси майже у всій пове­рхневій частині земної кори.

У процесі перетворення літосфери людина (за даними 1990-х pp.) видобула 125 млрд т вугілля, 32 млрд т нафти, понад 100 млрд т інших корисних копалин. Розорано понад 1500 млн га земель, заболочено і за­солено 20 млн га. Ерозією за останні сто років знищено 2 млн га, площа ярів перевищила 25 млн га. Висота териконів досягає 300 м, гірських відвалів — 150 м, глибина шахт, пройдених для видобутку золота, пере­вищує 4 км (Південна Африка), нафтових свердловин — 6 км.

ПІВДЕННА ІНДІЯ

Заповідник Періяр (Керала)

Велике штучне озеро. Слон, гаур, дика собака, чорний лангур, бобри, черепахи; численні види птахів, включаючи птаха-носорога і водну сову.

Заповідник водоплавних птахів Ведантхангал (Тамілнад)

Одне з найдивовижніших місць масового гніздів'я в Індії. Баклани, чаплі, лелеки, пелікани, чомги та інші.

Пташиний заповідник Пойнт-Калімер (Тамілнад)

Насамперед відомий усім фламінго. Є чаплі, чирки, кроншнепи, си­вки й чорні козли і кабани.

СХІДНА ІНДІЯ

Національний парк Казіранга (Ассам)

Луги і болота. Фауна: індійський однорогий носоріг, водяний бик, тигр, леопард, слон, олені, різноманітні птахи. Дозволено пересування по парку на слонах.

Заповідник Манас (Ассам)

На кордоні з Бутаном. Тропічний ліс, савани і річкові береги насе­ляють носоріг, водяний бик, тигр, слон, золотий лангур, водоплавні птахи.

Заповідник тигрів Паламау (Біхар)

Кам'янисті і лісисті горби. Тигр, леопард, слон, самбар, дика тропіч­на кішка, макака резус, вовк.

ПІВНІЧНА ІНДІЯ

Національний парк Корбетт (Уттар-Прадеш)

Передгір'я Гімалаїв в околицях Дікала; солончакові ліси і рів­нини. Фауна: тигри, слони, леопарди, ведмідь-губач, олені (аксис, мунтжак, замбар), горал, кабан, смугаста гієна, дикобраз, летючі білки, крокодили, пітон, павич, птах-носоріг та інші різноманітні птахи.

Національний парк Дадва (Уттар-Прадеш)

Кордон з Непалом. Тут водяться тигри, ведмеді-губачи і пантери.

Національний парк «Квіткова долина» (Уттар-Прадеш)

Каспійське море — безстічне озеро-море, що омиває береги Російської Федерації, Азербайджану, Казахстану, Туркменії, а також Ірану.

Площа 376 тис. км² (найбільше озеро у світі), лежить на 27,9 м нижче від рівня океану (1986). З 1929 до 1977 р. відмічалося падіння рівня з 25,9 м до 29 м (найнижча відмітка за 400 років). З 1978 р. спостерігається підйом рівня. У північній частині глибина до 22 м, у південній — до 1025 м.

Великі затоки: Казахська, Мангишлакська, Кара-Богаз-Гол (відгороджений у 1980 р. гре­блею, у 1984 р. побудована водопропускна споруда), Красноводська. Впа­дають річки Волга, Урал, Кура, Терек. Солоність від 12,6—13,2 ‰ на півден­ному сході до 0,05 ‰ поблизу гирла Волги. Рибальство (осетрові, лящ, са­зан, судак, килька). Промисел тюленя.

Рейн — річка в Західній Європі, головним чином у Німеччині. Довжи­на 1320 км, площа басейну 224,4 тис. км².

Бере початок в Альпах, у Швейцарії, протікає через Боденське оз. і Верхньорейнську низовину, перетинає у вузькій долині Рейнські Сланцеві гори; нижня течія — у межах Середньоєвропейської рівнини, де русло у багатьох місцях пере­городжено греблями. Впадає у Північне море, утворюючи дельту.

Основ­ні притоки: Ааре, Мозель, Маас, Неккар, Майн, Рур. Багатоводний про­тягом усього року, середні витрати води бл. 2500 м³/с.