Все про все ...

Національний парк Секвойя знаходиться приблизно в 130 км. по шосе від Фресно, в Центральній Каліфорнії, а національний парк Редвуд - у прибережній зоні між містами Кресент-Сіті і Юрика; мальовниче приморське шосе йде уздовж самого краю парку.

   В даний час вічнозелена секвойя росте лише на вузькій смужці прибережної землі між горами Кламат в Південному Орегоні і затокою Монтерей в Північній Каліфорнії, а гігантська секвойя прикрашає схили гір Сьєрра-Невада. Кращі зразки вічнозеленої секвої ростуть в національному парку Редвуд на півночі каліфорнійського узбережжя, а найбільші гігантські секвої знаходяться в національному парку Секвойя в Центральній Каліфорнії.

Океани багато в чому залишаються для нас загадкою. Ми навіть не знаємо віку океанів. Цілком можливо, що на перших етапах розвитку Землі океанів не існувало.

Сьогодні людина детально досліджує океанське дно, щоб краще їх вивчити. До глибини 3600 м. дно океанів покрите м’якими мулистими відкладеннями. Вони складаються з скелетів найдрібніших морських тварин. На глибинах, що перевищують 6 км., дно покрите дрібним червонуватим мулом, що має назву «червона глина». У склад червоної глини входять частинки скелетів тварин, залишки дрібних рослин і вулканічний попіл.

В даний час глибину океанів вимірюють . . . . .

Те, як були побудовані стародавні єгипетські піраміди, залишалося однією з найбільших загадок в історії людства. Враховуючи обмежену кількість технологій в той час, пояснень цьому (за винятком інопланетян), було дуже і дуже мало. Тепер же вчені з Амстердамського університету в Нідерландах стверджують, що розгадали цю загадку.

Фізики вважають, що секрет у пересуванні величезних кам’яних блоків по пустелі полягав в мокрому піску. Вони стверджують, що виливаючи якусь кількість води на пісок, єгиптяни тим самим зменшували тертя, і це полегшувало переміщення важких предметів.

Вченим прийшла на розум ця ідея, коли вони переглядали . . . .

Травневі свята традиційно відкривають сезон пікніків.

Виїжджаючи за місто, ми радіємо великій кількості сонячного світла, свіжого повітря, милуємося прекрасними пейзажами і з задоволенням блукаємо босоніж по траві. Міському жителю всього цього так не вистачає в його напруженому повсякденному житті серед асфальту, бетону і скла.

Не дивно, що в таких обставинах багато хто з нас, розслабившись, повністю втрачає пильність і забуває про елементарні заходи безпеки. Чим же може загрожувати безтурботна поведінка на лоні природи?

У першу чергу, це різного роду інфекції. Тепла погода, свіже повітря, травневе сонце корисні не тільки людині, але і бактеріям, які в цей час посилено розмножуються і заполоняють все навколо. Тому не забувайте давнішнє гасло: „Чистота - запорука здоров'я!”.

Виїжджаючи на пікнік, ні в якому разі . . . . .

26 квітня 1986 року . Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвським літописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Київського Рюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ. Важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване місто.

Історики думають, що це від слова „чорнобильник“, як в давнину називали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою. Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям свої невичерпні багатства.

Відбудовувались села, піднімались церкви. Але ніколи ще раніше людина не зводила собі історичного хреста, на якому сама ж і була розп’ята. Таким хрестом став для України Чорнобиль. Скільки українців поклали на жертвенник своє здоров’я та життя! Скільки тих, хто назавжди залишив рідні домівки!

Безкраї простори колись родючої землі тепер порожні, забруднені, мертві…