географія материків і океанів

Австралія займає більшу частину Австралазійської зоогеографічної області, куди входять також Тасманія, Нова Зеландія, Нова Гвінея і при­леглі острови Меланезії і Малайського архіпелагу.

Ссавці. В Австралії відомі 230 видів ссавців. Три з них однопрохідні яйцеродні, бл. 120 — сумчасті, що доношують малят у «кишенях» на животі, інші — плацентарні. Найпримітивніший з існуючих нині рядів ссавців — однопрохідні (Monotremata), які не зустрічаються в інших час­тинах світу. Качкодзьоб, покритий хутром, відкладає яйця і вигодовує малят молоком. Його найближча родичка єхидна схожа на дикобраза, але також відкладає яйця. Качкодзьоб зустрічається тільки в Австралії і Тасманії, а єхидна і близька до неї проєхидна виявлені також в Новій Гвінеї. Кенгуру, загальновідомий символ Австралії, далеко не типовий представник сумчастих. Для тварин цього ряду ссавців характерне наро­дження незрілих малят, які вміщуються в спеціальну сумку, де і знахо­дяться доти, поки не зможуть самі про себе піклуватися. Про те, що сумчасті давно мешкають в Австралії, свідчать викопні залишки гіга­нтського вомбата і м'ясоїдного сумчастого «лева». Загалом менш присто­совані групи ссавців повільно відтіснялися на південні материки по мірі появи більш агресивних груп. Як тільки однопрохідні і сумчасті відсту­пили в Австралію, зв'язок цього регіону з азіатським континентом обі­рвався, і обидві групи виявилися позбавленими конкуренції з краще при­стосованими до боротьби за виживання плацентарними. Деякі з австралійських сумчастих зовні схожі на хижих, інші на комахоїдних, на гри­зунів, травоїдних тощо.

Хоч Австралія вважається тропічним материком, насправді там про­холодніше, ніж у багатьох районах інших материків, розташованих на тих же широтах у Південній півкулі. Сезонні коливання температур за­галом незначні. Зазвичай на узбережжі і в горах, особливо на південному сході, прохолодніше, ніж у внутрішніх районах.

Північ і, зокрема, півні­чно-західне узбережжя — найспекотніший район. Улітку, з грудня по березень, середні добові температури на території Австралії перевищують 32 °С і нерідко досягають 38 °С. У внутрішніх районах вони іноді можуть триматися вище за 41 °С. Вітри, що дують з внутрішніх районів, можуть принести прогріте повітря на південне і східне узбережжя, і тоді там кілька днів стоїть спекотна погода. Середня температура січня в Дарвіні 29 °С, Мельбурні 20 °С, Сіднеї 22 °С, Аліс-Спрінгсі (в центрі материка) 28 °С, Перті 23 °С.

Циркуляція атмосфери. Як компактний масив суходолу Австралія впливає на вітровий режим, однак вітри приносять мало опадів. Мате­рик знаходиться переважно в субтропічному поясі високого тиску, вісь якого проходить приблизно по 30° пд. ш., і протягом більшої частини року сухі вітри дують з центру материка; ця ситуація найбільш чітко проявляється зимою (з травня по вересень). Літом область низького тис­ку розвинена над областю Кімберлі на північному заході, куди з боку Тиморського і Арафурського морів спрямовуються теплі вологі вітри — мусони. При цьому в північних районах Австралії вітри дують майже протягом року, і ці місця вважаються одними з найпосушливіших прибе­режних районів на Землі. Зимою циклони проходять над південними окраїнами материка і Тасманією. Східне узбережжя на півночі від Ньюкасла знаходиться на шляху південно-східних пасатів, які приносять вологе повітря; при підйомі цього повітря на схилах гір Східної Австралії часто ідуть рясні дощі. Зрідка сюди проникають тропічні циклони (урага­ни) з північного сходу, заподіюючи чималі біди на східному узбережжі між Куктауном і Брісбеном. Ці циклони завдають шкоди також ділянці північно-західного узбережжя між Дербі і Порт-Хедлендом, де вони ві­домі під назвою «віллі-віллі». У 1974 р. перед Різдвом під час проходження циклону Трейсі було майже повністю зруйноване місто Дарвін.

Австралія (Australia, від лат. australis — південний) — материк у Пів­денній півкулі. Площа — 7631,5 тис. км². Східні береги Австралії омиває Тихий океан, на півночі, заході і півдні — Індійський океан. Поблизу Австралії розташовані великі острови Нова Гвінея і Тасманія. Вздовж північно-східного узбережжя Австралії — Великий Бар'єрний риф. Схі­дну частину Австралії займає Великий Вододільний хребет (висота до 2230 м, гора Косцюшко, вища точка Австралії). Середня частина Авст­ралії — низовина із западиною, зайнятою оз. Ейр, західна частина — плоскогір'я (400—500 м) з окремими хребтами і столовими горами.

Згаслий щитовидний вулкан Нгоронгоро висотою до 2338 м знахо­диться на півночі Танзанії, біля західного краю Зони Розломів, на кордоні з Кенією. Круті обриви стін кратера межують з просторими долинами, покритими травою і чагарником.

Резерват, що розкинувся навколо кра­тера Нгоронгоро, охоплює площу бл. 800 тис. га, його значення підвищи­лося після того, як він отримав офіційний статус Міжнародної охоронної зони і біосферного заповідника. Колись ця область була частиною тепе­рішнього національного парку Серенгеті, однак як резерват вона вико­нує два основних задання — збереження природних ресурсів регіону, а також захист інтересів і традиційного способу життя місцевого племені масаї, яке випасає тут стада великої рогатої худоби, овець і кіз.

В африканських країнах створені величезні заповідники і націона­льні парки, які служать музеями і лабораторіями живої природи.

Серед найбільших парків потрібно відзначити парки Заїру: Гарамба, Ківу, Салонга, Упемба, Маїко, Вірунга. У них водяться слони, гіпопотами, кро­кодили, леви, леопарди, зебри, антилопи та інші екзотичні тварини. У Замбії в 1950 р. було створено парк Кафуе, у якому велика кількість антилоп, гіпопотамів, буйволів, зебр, слонів і чорних носорогів. Націона­льний парк Хванге (Уанкі) у Зімбабве був визначений як резервний у 1927 р. і отримав юридичний статус парку в 1949 р. Тільки третина тери­торії парку відкрита для відвідувачів; інші закриті для відвідування з ме­тою збереження первісної природи. Фауна парку включає понад 50 видів ссавців (чорний носоріг, слон, кафрський буйвол, жираф, зебра, лев).