Лікарські рослини

Очанка лікарська (світлик) — Euphrasia rostkoviana Hayne. (отруйна)

Родина ранникові — Scrophulariaceae

Як виглядає? Невелика однорічна трав’яниста рослина, напівпаразит на злакових, 10—15 см заввишки. Стебло вкрите волосками. Листки яйцевидні, зубчасті, сидячі. Квітки (віно­чок) білі з синіми поздовжніми жилками і блідо-жовтим зі­вом. Смак гірко-солоний, без запаху. Цвіте в липні — серпні.

Де росте? У Закарпатті, Карпатах, Прикарпатті, на Роз­точчі і в Лісостепу, на пісних луках, по схилах, серед ча­гарників, на низовинних торфовиськах.

Що й коли збирають? Всю рослину, під час цвітіння, ви­риваючи її з корінням.

Осот городній — Sonchus oleraceus L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина 30—100 см заввишки. Стебло пряме, порожнинне. Рослина при пораненні виділяє молочно-білий сік. Листки чергові, матові, голі, дріб- новиїмчасто-зубчасті, зубці витягнуті в м’які колючки, нижні листки перистороздільні, крилатий черешок розширюється в стріловидну основу, що окутує стебло. Кошики на верхівці стебла та його розгалужень зібрані в зонтиковидні щитки; квітки в них двостатеві, язичкові, жовті. Цвіте в червні — вересні.

Де росте? На вогких луках, як бур’ян на полях і городах, при дорогах. Поширений в Карпатах, на Розточчі-Опіллі і в Лісостепу (на Правобережжі).

Що й коли збирають? Цілу рослину, під час цвітіння.

Орлики звичайні — Aquilegia vulgaris L. (отруйна)

Родина жовтецеві — Ranunculaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина до 1 м заввишки. Листки три-, п’ятинеповнолопатеві, заокруглені, зверху сизувато-зелені, знизу — блідіші. Квітки дзвіночкопо- дібні, на довгій квітконіжці; віночок з п’яти блакитних, си­ніх, білих, жовтих, лілових або рожевих квіток із довгими шпорками. Цвіте в травні — червні.

Де росте? На полонинах, лісових галявинах у Криму. Ви­рощують цю рослину залюбки в квітниках. Зрідка вона зустрічається у здичавілому стані в лісових і правобережних лісостепових районах.

Що й коли збирають? Листки — перед цвітінням, квітки — в травні.

Коли застосовують? Як засіб проти болісних менструацій у жінок, дещо сечогінний, при застійних явищах у селезінці, печінці й жовчному міхурі, при початковій стадії водянки і для очищення крові при фурункулах.

Оман високий (дивосил) — Inula helenium L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 100— 150 см, іноді до 250 см заввишки. Кореневище товсте, м’я­систе, всередині білувате з буруватими цятками; смак його гіркий (пекучий), запах досить приємний, сильний. Стебло пряме, борознисте, вгорі повстисте, гіллясте. Листки — при­кореневі великі, зверху шерстисті, зісподу сіроповстисті, не- рівнозубчасті, довгасто-еліптичні, гострі, звужені у черешок; стеблові — чергові, серцевидно-яйцевидні, стеблообгортні. Ко­шики досить великі, до 8 см у поперечнику, окремі і в гро­нах, квітки жовті. Цвіте в липні — вересні.

Де росте? Розсіяно росте майже по всій території УРСР. Культивують на городах, дико росте по вологих чагарниках, на високих берегах рік, особливо на грунтах чорноземної зони, при ровах, по краях лук, іноді на лісових галявинах.

Що й коли збирають? Кореневище з коренями, в жовтні. Сушать у затінку (багаті на леткі олії, інулін, сапоніни).

Ожина сиза — Rubus caesius L.

Родина розові — Rosaсеае

Як виглядає? Багаторічний напівкущ. Річні його гілки дугоподібно вигнуті, вкриті дрібними колючками. Па­гони з легким нальотом. Листки довгочерешкові з 3—5 знизу білоповстистими великозубчастими листочками. Пелюстки квіток білі. Плоди — складні чорні кістянки у верхівкових гронах. Цвіте з кінця травня до осені.

Де росте? В лісах, на галявинах, у заростях, на берегах річок, порослих чагарниками, біля канав, на межах, над яра­ми, навіть на полях, засіяних колосовими культурами; має багато видів і різновидностей. Поширена по всій терито­рії УРСР.

Що й коли збирають? Стиглі плоди для харчових цілей і як потогінний засіб — наприкінці літа, листки — протягом усього літа, корені — тільки восени (нестиглі ягоди виявля­ють в’яжучу дію). В листках ожини сизої є вітамін С, органічні кислоти, дубильні речовини, в плодах — вітаміни С, В1 В2, РР, D, ка­ротин.

Овес посівний — Аvena sativa L.

Родина злакові — Gramineae

Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина 50—100 см заввишки. Стебло голе, гладеньке. Листки лінійні, плоскі. Суцвіття — волоть, колоски — 2—3-квіткові, нижні квіткові луски на верхівці двозубчасті, закінчені на спинці зігнутим остюком або без нього. Цвіте в липні.

Де росте? Висівається як польова культура по всій тери­торії УРСР. Важлива кормова й круп’яна рослина.

Що й коли збирають? Солому, в жнива.

Коли застосовують? Як дієтичний засіб (з крупів і бо­рошна готують киселі, які вживаються при шлунково-киш­кових захворюваннях), як поживна страва; при хворобах ни­рок і сечового міхура, при цукровому діабеті; як обволікаль- ний засіб при проносах (діють крохмаль, білки, жири, ві­таміни А, Ві і В₂); для підвищення апетиту. Для лікування ж водянки, що виникла при хворобах нирок,— як сечогінний, потогінний, вітрогінний засіб, який знижує гарячку, підви­щує апетит і загальний тонус організму, при перевтомі, без­сонні, розумовому виснаженні (дія леткої олії) — солому.

Нечуй-вітер волохатий — Hieracium pilosellaL. (отруйний)

Родина складноцвіті - Compositae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50—60 см (коли з квітковою стрілкою) заввишки. Від розетки утво­рюються пагони, звичайно численні, з дедалі меншими до кінця пагона листками. Листки розетки зверху зелені або сизуваті, зісподу білоповстисті, ланцетовидні або довгасто- обернено-яйцевидні. Стебло завершене кошиком, квітки жов­ті, язичкові, зовні часто з червонуватими смужками на пе­люстках. Цвіте в травні — червні, іноді до жовтня.

Де росте? По луках і сухих вигонах, на греблях, рясно на піщаному грунті по всій території УРСР, в Криму — рідко.

Що й коли збирають? Усю рослину разом з коренем або самі кошики, під час цвітіння.

Коли застосовують? Як засіб, що спиняє кровотечі з ле­гень, матки, кишок при дизентерії, геморої, катарі товстих кишок; при бронхітах, при хворобах печінки (її опуханні), при жовтяниці і як засіб, що сприяє виділенню шлункового соку при недостатній кислотності (діють танін, гіркота, смо­листа речовина, слиз, флавон, що є в квітках).