Лікарські рослини

Терен колючий — Prunus spinosa L.

Родина розові — Rosaceae

Як виглядає? Розчепірено-галузистий 1—3 м заввишки кущ з колючими гілками. Молоді гілки пухнасті. Листки довгасто-еліптичні, почергові, квітки білі, п’ятипелюсткові. Плоди — кістянки, кулясті, сині з сизим нальотом, на смак терпкі, достигають у вересні — жовтні. Цвіте у квітні — травні.

Де росте? На схилах, по сухих лісах, чагарниках, на узліс­сі, при дорогах, на межах, у ярах, на сухих крутих берегах річок — у Закарпатті, Карпатах, на Розточчі-Опіллі, в За­хідному Поліссі і Волинському Лісостепу.

Що й коли збирають? Корені і кору — восени, квітки й листки — в травні, ягоди — у вересні — жовтні.

Коли застосовують? Як в’яжучий засіб при проносах (зменшують також позиви) вживають свіжий сік з ягід, по­видло, настоянку на червоному вині чи горілці.

Сухоцвіт болотяний — Gnaphalium uliginosum L.

Родина складноцвіті — Compositae

Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина 10—15 см заввишки. Стебло від основи простерто-гіллясте (кущем), разом з листками шерстисто-сіроповстисте. Листки лінійно- довгасті з однією жилкою. Кошики дрібні, зібрані тісними пучками по 3—10 в клубочки на кінцях гілок, при основі густопухнасті, черепицеподібно обгорнені бурими листочками, квітки жовто-білі. Цвіте протягом, усього літа, найбільш інтенсивно — у серпні.

Де росте? В лісових і північних лісостепових районах на вогких луках, вологих полях, по берегах річок, при канавах, у посівах на низьких місцях (можна сплутати з жабником — Рііадо агуепвіз Ь., кошики якого не мають бурих листочків і розташовані не лише на кінцях стебел, але і в пазухах верх­ніх листочків та утворюють колосовидні суцвіття; напар вживають при проносах, лихоманці).

Що й коли збирають? Усю рослину, під час її інтенсив­ного цвітіння в суху, сонячну погоду.

Суниці лісові — Fragaria vesca L.

Родина розові — Rosaceae

Як виглядають? Багаторічна трав’яниста рослина 5— ЗО см заввишки. Буре кореневище горизонтальне або скісне, з довгими, повзучими пагонами. Стебло пряме, волохате. Листки — трійчасті, прикореневі, з 3 сидячими, овально-ром­бічними великозубчастими листочками, темно-зелені, зверху майже голі, знизу сизувато-зелені, пухнасті. Суцвіття щит­ковидні, квітки двостатеві, сидять на довгих квітконіжках, пухнастих від притиснутих до стебла волосків, пелюстки кві­ток білі. Цвітуть суниці у травні — червні. Плоди — численні сухі зернятка на ягоді. Ягоди з приємним запахом і смаком, зеленувато-червоні або яскраво-червоні, містять у собі багато заліза, дозрівають у червні — липні.

Де ростуть? В лісах, серед чагарників, на узліссях, галя­винах, на сухих трав’янистих схилах, зрубах. У лісових ра­йонах і в північній та середній частинах Лісостепу ростуть звичайно, у напрямку на південь рідшають, в Криму ростуть у передгір’ях і в горах.

Спориш звичайний (птича гречка) — Polygonum aviculare L.

Родина гречкові — Polygonaceae

Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина з розпро­стертими галузистими стеблами. Стебла колінчасті, квітки дуже маленькі, непоказні, білуваті, інколи блідо-рожеві, розміщені по 1—5 в пазухах дрібних листків. Рослина ку­щиста, витривала проти витоптування. Цвіте з травня до кінця осені.

Де росте? Поширена по всій території УРСР — по под­вір’ях, на стежках, при дорогах, на вигонах, постійних сухих пасовиськах (толоках), на валах, на засмічених місцях, коло жител тощо.

Що й коли збирають? Всю рослину, під час цвітіння (ли­пень — серпень), поки стебла ще не встигли затвердіти. Сушать швидко.

Сосна лісова — Pinus silvestris L.

Родина соснові — Ріnасеае

Як виглядає? Хвойне вічнозелене дерево 20—40 м зав­вишки. Крона його округла. Кора світла, червоно-бура, злу­щується тонкими шарами. Листки розміщені (глиця — чати- на) по 2 на верхівках скорочених пагонів 5—7 см завдовжки, сизо-зелені, з помітними блакитно-білими смужками і зубча­тим краєм. Квітки двостатеві, однодомні. Чоловічі зібрані в одну колосовидну волоть, насінні ж — поодинокі, або по 2—З на загнутих до низу ніжках, овально-конічні шишки. Зрілі шишки — матові, суцільні, щитки лусок майже ромбічні з 4—6 гранями. Насіння чорне з крилом, яке втричі довше за нього. Цвіте у червні.

Де росте? На Поліссі, в північній та південній частині Лісостепу і північній частині Степу, на піщаних грунтах рік Тясьмина, Росі, Псла, Ворскли, Сіверського Дінця, Оскола, Айдару, Красної, Самари, переважно на піщаних і супіщаних грунтах. Найцінніша її різновидність — карликова (так зва­ний жереп — Ріпив тоМапа Ь.), росте в Карпатах (Чорного- ра, Горгани, Чивчинські гори).

Що й коли збирають? Пагони і смолу (живицю), протягом усього літа (бруньки і пагони найкраще збирати в лютому — березні). Особливо ціняться пагони карликової сосни (жере- пу) — криволісся.

Сон-трава лучна (проліска-сон) — Pulsatilla pratensis Mill. (отруйна)

Родина жовтецеві — Ranunculaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 25—30 см заввишки. Кореневище її темно-буре, вертикальне. В бе­резні — квітні з пазухи прикореневого листка виростає воло­хата стрілка з волохатим лапчасторозсіченим, сидячим при­квітком — накривалом, яке своїм диханням розтоплює над собою сніг. Мороз, заморожуючи талу воду, створює над рослиною льодову «оранжерейну» шибку, яка дає змогу рос­лині нагромадити досить тепла, потрібного для швидкого її розвитку. Листки рослини довгасті триперисторозсічені. Квіт­ка поникла, досить велика, одиночна, чашечка її пелюстко- подібна (шість часток чашечки замінюють пелюстки), бруд­но-фіолетового кольору, у вигляді дзвоника з відігнутими краями. Цвіте в квітні — травні, іноді також у серпні — ве­ресні.

Де росте? Поширена по всій території України, але пере­важно на вапнистих грунтах у соснових і мішаних лісах, на відкритих піщаних пагорбках, сухих схилах, по степах і по­лонинах, в Лісостепу і Степу (Донецька область, район Амвросіївський, Володарський, Олександрівський, Слов’ян­ський) .

Що й коли збирають? Цілу рослину, у травні — червні. Свіжа рослина отруйна, спричинює на шкірі опіки: во­дянисті, а то й криваві пухирці. Рослина без запаху, ви­сушена набуває гострого, їдкого запаху. Суху рослину ви­користовують через 3—5 місяців після збору. Різновиди її — сон-трава розкрита і сон-трава чорніюча — діють по­дібно.

Солодець голий (локриця, вербець) — Glycyrrhiza glabra L.

Родина бобові — Leguminosae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50—100 см заввишки, що має могутню кореневу систему. Листки її чергові, складні непарноперисті, з 11—15 яйцеподібно-лан­цетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані в густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті, бурі боби. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? В степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інко­ли утворює суцільні зарості.

Що й коли збирають? Корені пізно восени. Ці корені містять у собі глікозиди ліквіритин і гліциризин (нудно- солодкий на смак), глюкозу, цукрозу, крохмаль, гіркоти, віск, аспарагін, солі кальцію, калію, магнію та сліди леткої олії. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать у легкій печі.

Коли застосовують? Як відхаркувальний (особливо при бронхіальній астмі у дітей), дещо сечогінний, обволікальний, трохи проносний засіб при запорах, геморої, виразці шлунка. Є протиотрутою при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоно- подібно \ впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона. При хрипоті смокчуть локричний корінь. При коклюші п’ють відвар кореня у молоці. При виразці шлунка беруть 1 столову ложку суміші кореня солодцю, кореня алтеї, кореня живокосту лікарського, трави чистотілу звичайного в співвідношенні 2:2 :2: 1 на 1 склянку води, варять 15 хвилин. Випивають 2—3 склянки на день.