Лікарські рослини

 

Матеріал використаний у данному розділі взято з книги "Ліки навколо нас"

автор - В.В.Кархут

Видавництво "Здоров'я", 1973 рік, Київ

Кольорові ілюстрації художника Т.М.Тарнавського

 


Попереджаємо: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем !!!


 

Сухоцвіт болотяний

Сухоцвіт болотяний — Gnaphalium uliginosum L.

Родина складноцвіті — Compositae

сухоцвіт болотяний, родина складноцвіті, лікарські рослиниЯк виглядає? Однорічна трав’яниста рослина 10—15 см заввишки. Стебло від основи простерто-гіллясте (кущем), разом з листками шерстисто-сіроповстисте. Листки лінійно- довгасті з однією жилкою. Кошики дрібні, зібрані тісними пучками по 3—10 в клубочки на кінцях гілок, при основі густопухнасті, черепицеподібно обгорнені бурими листочками, квітки жовто-білі. Цвіте протягом, усього літа, найбільш інтенсивно — у серпні.

Де росте? В лісових і північних лісостепових районах на вогких луках, вологих полях, по берегах річок, при канавах, у посівах на низьких місцях (можна сплутати з жабником — Рііадо агуепвіз Ь., кошики якого не мають бурих листочків і розташовані не лише на кінцях стебел, але і в пазухах верх­ніх листочків та утворюють колосовидні суцвіття; напар вживають при проносах, лихоманці).

Що й коли збирають? Усю рослину, під час її інтенсив­ного цвітіння в суху, сонячну погоду.


Суниці лісові

Суниці лісові — Fragaria vesca L.

Родина розові — Rosaceae

суниці лісові, родина розові, лікарські рослиниЯк виглядають? Багаторічна трав’яниста рослина 5— ЗО см заввишки. Буре кореневище горизонтальне або скісне, з довгими, повзучими пагонами. Стебло пряме, волохате. Листки — трійчасті, прикореневі, з 3 сидячими, овально-ром­бічними великозубчастими листочками, темно-зелені, зверху майже голі, знизу сизувато-зелені, пухнасті. Суцвіття щит­ковидні, квітки двостатеві, сидять на довгих квітконіжках, пухнастих від притиснутих до стебла волосків, пелюстки кві­ток білі. Цвітуть суниці у травні — червні. Плоди — численні сухі зернятка на ягоді. Ягоди з приємним запахом і смаком, зеленувато-червоні або яскраво-червоні, містять у собі багато заліза, дозрівають у червні — липні.

Де ростуть? В лісах, серед чагарників, на узліссях, галя­винах, на сухих трав’янистих схилах, зрубах. У лісових ра­йонах і в північній та середній частинах Лісостепу ростуть звичайно, у напрямку на південь рідшають, в Криму ростуть у передгір’ях і в горах.


Спориш звичайний (птича гречка)

Спориш звичайний (птича гречка) — Polygonum aviculare L.

Родина гречкові — Polygonaceae

Спориш звичайний (птича гречка)Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина з розпро­стертими галузистими стеблами. Стебла колінчасті, квітки дуже маленькі, непоказні, білуваті, інколи блідо-рожеві, розміщені по 1—5 в пазухах дрібних листків. Рослина ку­щиста, витривала проти витоптування. Цвіте з травня до кінця осені.

Де росте? Поширена по всій території УРСР — по под­вір’ях, на стежках, при дорогах, на вигонах, постійних сухих пасовиськах (толоках), на валах, на засмічених місцях, коло жител тощо.

Що й коли збирають? Всю рослину, під час цвітіння (ли­пень — серпень), поки стебла ще не встигли затвердіти. Сушать швидко.


Сосна лісова

Сосна лісова — Pinus silvestris L.

Родина соснові — Ріnасеае

Сосна лісоваЯк виглядає? Хвойне вічнозелене дерево 20—40 м зав­вишки. Крона його округла. Кора світла, червоно-бура, злу­щується тонкими шарами. Листки розміщені (глиця — чати- на) по 2 на верхівках скорочених пагонів 5—7 см завдовжки, сизо-зелені, з помітними блакитно-білими смужками і зубча­тим краєм. Квітки двостатеві, однодомні. Чоловічі зібрані в одну колосовидну волоть, насінні ж — поодинокі, або по 2—З на загнутих до низу ніжках, овально-конічні шишки. Зрілі шишки — матові, суцільні, щитки лусок майже ромбічні з 4—6 гранями. Насіння чорне з крилом, яке втричі довше за нього. Цвіте у червні.

Де росте? На Поліссі, в північній та південній частині Лісостепу і північній частині Степу, на піщаних грунтах рік Тясьмина, Росі, Псла, Ворскли, Сіверського Дінця, Оскола, Айдару, Красної, Самари, переважно на піщаних і супіщаних грунтах. Найцінніша її різновидність — карликова (так зва­ний жереп — Ріпив тоМапа Ь.), росте в Карпатах (Чорного- ра, Горгани, Чивчинські гори).

Що й коли збирають? Пагони і смолу (живицю), протягом усього літа (бруньки і пагони найкраще збирати в лютому — березні). Особливо ціняться пагони карликової сосни (жере- пу) — криволісся.


Сон-трава лучна (проліска-сон)

Сон-трава лучна (проліска-сон) — Pulsatilla pratensis Mill. (отруйна)

Родина жовтецеві — Ranunculaceae

Сон-трава лучна (проліска-сон) Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 25—30 см заввишки. Кореневище її темно-буре, вертикальне. В бе­резні — квітні з пазухи прикореневого листка виростає воло­хата стрілка з волохатим лапчасторозсіченим, сидячим при­квітком — накривалом, яке своїм диханням розтоплює над собою сніг. Мороз, заморожуючи талу воду, створює над рослиною льодову «оранжерейну» шибку, яка дає змогу рос­лині нагромадити досить тепла, потрібного для швидкого її розвитку. Листки рослини довгасті триперисторозсічені. Квіт­ка поникла, досить велика, одиночна, чашечка її пелюстко- подібна (шість часток чашечки замінюють пелюстки), бруд­но-фіолетового кольору, у вигляді дзвоника з відігнутими краями. Цвіте в квітні — травні, іноді також у серпні — ве­ресні.

Де росте? Поширена по всій території України, але пере­важно на вапнистих грунтах у соснових і мішаних лісах, на відкритих піщаних пагорбках, сухих схилах, по степах і по­лонинах, в Лісостепу і Степу (Донецька область, район Амвросіївський, Володарський, Олександрівський, Слов’ян­ський) .

Що й коли збирають? Цілу рослину, у травні — червні. Свіжа рослина отруйна, спричинює на шкірі опіки: во­дянисті, а то й криваві пухирці. Рослина без запаху, ви­сушена набуває гострого, їдкого запаху. Суху рослину ви­користовують через 3—5 місяців після збору. Різновиди її — сон-трава розкрита і сон-трава чорніюча — діють по­дібно.


Солодець голий (локриця, вербець)

Солодець голий (локриця, вербець) — Glycyrrhiza glabra L.

Родина бобові — Leguminosae

Солодець голий (локриця, вербець)Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50—100 см заввишки, що має могутню кореневу систему. Листки її чергові, складні непарноперисті, з 11—15 яйцеподібно-лан­цетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані в густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті, бурі боби. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? В степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інко­ли утворює суцільні зарості.

Що й коли збирають? Корені пізно восени. Ці корені містять у собі глікозиди ліквіритин і гліциризин (нудно- солодкий на смак), глюкозу, цукрозу, крохмаль, гіркоти, віск, аспарагін, солі кальцію, калію, магнію та сліди леткої олії. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать у легкій печі.

Коли застосовують? Як відхаркувальний (особливо при бронхіальній астмі у дітей), дещо сечогінний, обволікальний, трохи проносний засіб при запорах, геморої, виразці шлунка. Є протиотрутою при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоно- подібно \ впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона. При хрипоті смокчуть локричний корінь. При коклюші п’ють відвар кореня у молоці. При виразці шлунка беруть 1 столову ложку суміші кореня солодцю, кореня алтеї, кореня живокосту лікарського, трави чистотілу звичайного в співвідношенні 2:2 :2: 1 на 1 склянку води, варять 15 хвилин. Випивають 2—3 склянки на день.


.

Собача кропива серцева (сердечник волохатий)

Собача кропива серцева (сердечник волохатий) — Leonurus cardiaca L.

Родина губоцвіті — Labiatae

Собача кропива серцева (сердечник волохатий)Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50— 150 см заввишки, з прямим, гіллястим чотиригранним стеб­лом. Нижні листки округлі або яйцевидні, супротивні, че­решкові, майже до середини пальчасто-п’ятироздільні, сере­динні — довгасто-еліптичні або ланцетні, трироздільні або трилопатеві, всі вгорі великозарубчасто-пилчасті, пухнасті, гострі, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені. Квітки зібрані в густі кільця, сидять у пазухах приквіткових лист­ків, приквітки колючі. Віночки — верхня губа пурпурова, нижня посередині жовта, з пурпуровими цятками (бувають і білі віночки). Цвіте у червні — серпні.

Де росте? На засмічених місцях, по пустирях, на схилах, над урвищами, в занедбаних садах, під тинами, на цвинта­рях — в південно-західній частині УРСР.

Що й коли збирають? Всю рослину — під час цвітіння, від місця, де починаються листки або лише самі великі листки і квітучі верхівки.

Коли застосовують? При неврозах серця, в початковій стадії гіпертонічної хвороби, при кардіосклерозі, при підви­щеній нервовій збудності та легких формах базедової хво­роби.


Смерека європейська (ялина європейська)

Смерека європейська (ялина європейська) — Picea excelsa Link.

Родина соснові — Ріпасеае

Смерека європейська (ялина європейська) Як виглядає? Хвойне вічнозелене дерево 20—50 м зав­вишки. Крона пірамідальна, низько опущена. Кора червона або сіра, злущується тонкими лусками. Листки (глиця) за­пашні, чотиригранні і гострокінцеві, яскраво- або темно-зе­лені, густо покривають гілки. Квітки — двостатеві, однодом­ні; чоловічі — колоски циліндрично-довгасті, при основі огорнуті світло-зеленими лусочками, насінні ж шишки вися­чі, довгасто-циліндричні, спочатку червоні, потім зелені, на- кінець бурі, лускаті, 10—16 см завдовшки і 3—4 см завширш­ки. Насіння темно-буре з крилом, яке втричі довше за нього. Цвіте у травні.

Де росте? В Карпатах, рідше — в Прикарпатті; утворює великі лісові масиви, острівні місцевиростання — в Розточчі, Західному і Волинському Лісостепу, Західному Поліссі, дуже рідко — на Житомирському і Чернігівському Поліссі. Як де­коративна рослина росте в парках, у снігозахисних огорожах. Широко культивується по всій території УРСР.

Що й коли збирають? Зелені пагони і молоді шишки, на­весні.


Синюха блакитна

Синюха блакитна — Polemonium coeruleum L.

Родина синюхові — Polimoniaсеае

Синюха блакитнаЯк виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина до 120 см заввишки. Кореневище її товсте, до 3 см у поперечнику, ко­ротке — не більше 5 см, повзуче, з тонкими мочкуватими ко­ренями; спочатку гірке на смак, а потім солодкувате, з від­чуттям слизу. Стебла здебільшого поодинокі, прості, прямо­стоячі, рівномірно облиснені. Листки чергові непарноперисті, з численними довгасто-яйцевидними листочками, прикорене­ві — в розетці. Квітки сині або синьо-лілові чи блакитні, зібрані у верхівкову видовжену або китицеподібну волоть. Плоди — майже кулясті коробочки, які легко розтріскують­ся. Цвіте у червні — липні.

Де росте? На Поліссі, в Лісостепу, крім Покуття і Поділ­ля, в Степу на північному сході, по лісових галявинах, на вологих місцях, по берегах річок, на вкритих лісами схилах гір та серед чагарників. Розводять як культурну рослину.

Що й коли збирають? Кореневища з коренями, восени, їх швидко миють і ріжуть вздовж. Сушити можна і на сонці.


Рутка лікарська

Рутка лікарська (житничка) — Fumaria officinalis L. (отруйна)

Родина макові — Рараvегасеае

Рутка лікарська (житничка)Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина 15—30 см заввишки. Стебло повзуче, галузисте, з квітконосними гіл­ками, які тягнуться вгору, соковите. Листки складні, перис- тороздільні, з вузькими частками. Квітки зібрані у волоть, блідо-рожеві. Віночок пурпуровий з темнозабарвленою вер­хівкою. Плід однонасінний, на верхівці майже прямолінійно зрізаний або навіть вдавлений. Цвіте у травні — жовтні.

Де росте? По всій території УРСР; в степових районах та в Криму — рідко. Росте на городах, у садах, на полях, за­сіяних яровою культурою колоскових, на свіжих могилах сільських цвинтарів і взагалі на вироблених добрих грунтах, засмічених місцях (бур’ян). Там, де росте вона густо, поле здається сизим, наче вкрите димом.

Що й коли збирають? Усю рослину, під час цвітіння.


Сторінки