Лікарські рослини

Льон звичайний (довгунець) — Linum usitatissimum L.

Однорічна трав’яниста рослина з родини льонових (Lina- сеае).

Культивують по всій території УРСР як важливу олійну й волокнисту рослину. Стебло її пряме, голе, у верх­ній частині гіллясте. Квітки зібрані у верхівкову волоть, віночок з п’яти обернено-яйцевидних синіх пелюсток. Плід — сферична коробочка, яка розкривається п’ятьма швами. На­сіння сплющено-яйцевидне, світло-коричневе, блискуче. Цвіте на початку літа. З лікувальною метою використовують на­сіння і олію. В насінні міститься глікозид лінамарин. На­сіння — засіб обволікальний, протизапальний, відхаркуваль­ний, пом’якшувальний і злегка проносний. Настій насіння у вигляді слизу вживають всередину при запаленні слизових оболонок дихальних шляхів (при бронхіті), при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрити, хро­нічні коліти; при колітах, крім слизу, з насіння використо­вують ще й олію Для клізм). Настій слизу вживають . . . . .

Ліщина звичайна — Corylus avellana L.

Кущ з родини березових (Betulaceae). 

Росте по всій території УРСР, крім крайнього півдня. Цвіте в березні — квітні. Плід — лісовий горіх. З лікувальною метою використовують кору та листя, які заготовляють у травні....

Лавр благородний — Laurus nobilis L. 

Кущ або дерево з родини лаврових (Lauraceae). 

Розводять у південному Кри­му, на решті території УРСР в кімнатних горщиках і в де­рев’яних діжках. Листки лавра темно-зелені, довгасті. В них багато леткої олії. Квітки дрібні, білуваті, зібрані по 4—6 в зонтиковидних суцвіттях. Цвіте у березні — червні. . Плоди 1 см завдовжки, чорнувато-сині, з однією насіниною, дости­гають у жовтні.

Лаванда колоскова — Lavandula spica L.

Багаторічний, від основи простертогіллястий напівкущ з родини губоцвітих (Labiatae). 

Культивують як ефіроолійну рослину переважно в Криму. Походить із Середземномор’я. Цвіте в липні — серп­ні. Збирають квітки і траву під час цвітіння.

Коли застосовують? Як заспокійливий і спазмолітичний засіб при мігрені, неврастенії, нервовому збудженні, посиле­ному серцебитті, при паралічі (всередину й зовнішньо), та­кож при шлункових коліках і як жовчогінний та вітрогінний засіб.

Кукурудза звичайна — Zea mays L.

Однорічна трав’яниста рослина з родини злакових (Gramineae). 

Досягає інколи З — 4 м. Стебло пряме, нерозгалужене, розділене на вузли й між­вузля, заповнене губчатою серцевиною. Листки широкі, лан­цетні або ланцетно-лінійні, з паралельними жилками, які своїми піхвами прикріплюються до стебла. Чоловічі квітки зібрані у велику верхівкову розкидисту волоть. Жіночі роз­ташовані в пазухах верхніх стеблових листків на качанах, з яких виходять стовпчики з довгими приймочками (волос­ся) . Збирають їх у серпні — вересні, сушать у тіні, збері­гають цілими, або дрібно порізаними, а іноді перетирають як порошок.

Кукурудза — важлива зернова й кормова рослина. Куль­тивується по всій території УРСР. В зародках зерен куку­рудзи містяться вітамін Е, фосфатиди, ненасичені жирні кис­лоти, речовини, потрібні організмові для боротьби зі ста­рістю. Щоб понизити рівень холестерину в крові, вживають кукурудзяну олію в дозі по 15—25 г (1 столова ложка) тричі на день (75 г), курсами протягом 3 тижнів, з перервою в лі­куванні на 3—4 тижні — 3—4 курси на рік. Олію можна вжи­вати для приготування страв.

Котячі лапки дводомні (білий цмин) — Antennaria dioica (L.) Gaertn.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих (Compositae). 

Росте розсіяно по всій території УРСР, в Степу — рідко. В червні збирають кошики: червоні — жіночі, білі — чоловічі.

Жостір проносний — Rhamnus cathartica L. (отруйний)

Гілляс­тий кущ або деревце з родини жостерових (Rhamnaceae). 

Гіллячки закінчуються колючками. Листки яйцевидні, череш­кові, жорсткі. Квітки дрібні, жовто-зелені. Цвіте в травні — червні. Плід — соковита синювато-чорна кістянка з 3—4 кіс­точками, достигає з кінця серпня по жовтень. Росте по всій території УРСР, крім Карпат, але є й на Закарпатті. Плоди збирають у серпні — вересні. В ягодах жостеру містяться глі­козиди — емодин і рамнокатартин, слиз, цукор, дубильні ре­човини, гіркоти, пектин, барвні й інші речовини.

Коли застосовують? Вживають при спастичних й атоніч­них запорах як проносний і сечогінний засіб, при водянці серцевого походження, при жовтяниці, від ядухи, кашлю і харкотинням, при подагрі, гастритах, також при геморої.