Лікарські рослини

Ревінь чорноморський або лікарський — Rheum rhaponti- cum L.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини гречкових (Polygonaceae). 

Розводять як городню культуру.

Коли застосовують? Як проносний засіб, що поліпшує травлення; при туберкульозі легень, недокрів’ї; як в’яжучий,

Пирій повзучий — Elytrigia repens L. Desv.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини злакових (Gramineae), з дов­гим повзучим кореневищем. 

Поширений по всій території УРСР (бур’ян). Напровесні (вчасно) збирають кореневища.

Коли застосовують? Як сечогінний, потогінний, пронос­ний, відхаркувальний, кровооздоровчий засіб при хворобах печінки, нирок, сечового міхура, сечокам’яній хворобі та при шкірних хворобах. При хронічному фурункульозі настій 8 столових ложок подрібненого кореневища на 1 л окропу вживають по 3 склянки на день протягом 3—4 тижнів.

Петрушка городня — Petroselinum sativum Hoffm. 

Дво­річна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbellifeгае). 

Культивують на городах як пряну рослину. З ліку­вальною метою використовують насіння і корені. Корені — засіб вітамінний, сечогінний, потогінний, вітрогінний, апетит­ний, фітонцидний і інсектицидний. Свіжий сік розчиняє ка­мені й пісок сечових шляхів. Насіння регулює менструації у жінок.

Паслін солодко-гіркий — Solanum dulcamara L. (отруйний)

Ба­гаторічний напівкущ з родини пасльонових (Solanaceae). 

Росте по всій території УРСР, по торф’яних, вогких грунтах. Квіти лілові, зібрані у волотисті суцвіття. Цвіте в червні — вересні. Ягоди яйцевидні, яскраво-червоні. Заготовляють трав’янисті стебла (одно-, дворічні) з листками й зеленими ягодами під час цвітіння. В листках, стеблах і зелених яго­дах міститься отруйний алкалоїд солянин і отруйний гліко­зид дулькамарин.

Остудник голий — Herniaria glabra L. (отруйний) 

Багаторічна тра­в’яниста рослина з родини гвоздикових (Caryophylaceae). 

Росте по всій території УРСР. Цвіте в червні — липні. Зби­рають цілу рослину під час цвітіння. В траві міститься са­поніновий глікозид герніарин, алкалоїд пароніхін, летка олія, кверцитрин, рутин, кумарин.

Малина звичайна (дикоросла) — Rubus idaeus L.

Багато­річний напівкущик з родини розових (Rosaceae). 

Стебло усіяне дрібними колючками або білуватими щетинками, пряме. Листки зверху темно-зелені, знизу білуваті від волосків, які покривають їх. Квітки білі, зібрані в трохи пониклі суцвіття, % сидять на верхівках стебел в пазухах листків. Плоди — дріб­ні кістянки, що зрослися в майже овальний складної форми плід. Цвіте в червні — липні. Плоди збирають у липні — серп­ні. Росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісо­степу (крім Донецького), в Криму—рідко. З лікувальною метою використовують плоди і листки малини. Сушені плоди є засобом потогінним, протигарячковим, апетитним, що поси­лює травлення, вітамінним, протииохмільним, болетамуваль­ним, протизапальним. В ягодах містяться цукристі речови­ни, органічні кислоти (цитринова, яблучна, саліцилова, му­рашина), пектинові, барвні речовини, летка олія, вітамін С, каротин, вітаміни групи В, солі калію і міді.

Мак дикий (самосійка) — Papaver rhoeas L. (отруйний)

Одно­річна трав’яниста рослина з родини макових (Рарауегасеае). 

Росте по всій території УРСР, на сході рідшає і зникає. В травні — червні збирають червоні пелюстки квіток (діє алкалоїд реадин).

Коли застосовують? Як засіб болезаспокійливий, при хво­робах дихальних шляхів, як засіб проти кашлю. Відвар на молоці вживають при кору (щоб зумовити висип) та хворо­бах сечового міхура, а також при дизентерії і проносах у дітей, з медом — проти посиленої пітливості.