економічна і соціальна географія

Алюміній. Боксити — головна сировина алюмінієвої промисловості. Боксити переробляються на глинозем, а потім з криоліт-глиноземного розплаву отримують алюміній. Боксити поширені переважно у вологих тропіках і субтропіках, де протікають процеси глибокого хімічного виві­трювання гірських порід. Найбільші запаси бокситів мають Гвінея (42 % світових запасів), Австралія (18,5 %), Бразилія (6,3 %), Ямайка (4,7 %), Камерун (3,8 %) та Індія (2,8 %). За масштабами видобутку (42,6 млн т в 1995 р.) перше місце займає Австралія (основні видобувні райони — За­хідна Австралія, північ Квінсленду і Північна територія). У США видобу­ток бокситів ведеться відкритим способом в Алабамі, Арканзасі й Джорджії; сумарний обсяг становить 35 тис. т на рік. У Росії боксити добува­ються на Уралі, Тімані і в Ленінградській області.

Магній порівняно недавно став застосовуватися в промисловості. Під час Другої світової війни значна частина магнію йшла на виготовлення запалювальних снарядів, бомб, освітлювальних ракет та інших боєпри­пасів. У мирний час головна сфера його застосування — виробництво легких сплавів на основі магнію і алюмінію. Магнієво-алюмінієві сплави за своїми фізичними властивостями чудово підходять для отримання фасонних відливків і кованих деталей у різних галузях машино- і прила­добудування. Світове виробництво магнію (у тис. т) у 1935 р. становило 1,8, у 1943 р. — 238, у 1988 р. — 364. Крім того, у 1995 р. було вироблено бл. 5 млн т сполук магнію.

Залізо. Головні залізовмісні мінерали — гематит, магнетит, лимоніт, шамозит, тюрингит і сидерит. Родовища залізної руди класифікують як промислові при вмісті металу не менше кількох десятків мільйонів тонн і неглибокому заляганні рудних тіл (щоб можна було вести видобуток відкритим способом). У великих родовищах вміст заліза становить сотні мільйонів тонн. Загальний світовий видобуток залізної руди 1 млрд т(1995). Більш за все руди (у млн т) добувається в Китаї (250), Бразилії (185), Австралії (понад 140), Росії (78), США і Індії (по 60) і в Україні (45). У значних масштабах видобуток залізної руди ведеться також у Канаді, ПАР, Швеції, Венесуелі, Ліберії і Франції. Загальні світові ресурси сирої (незбагаченої) руди перевищують 1400 млрд т, промислові — 360 млрд т. У США найбільша кількість залізної руди добувається в районі озера

Верхнє, основна частка якого поступає з родовища залізистих кварцитів у районі Месабі (шт. Міннесота); на другому місці знаходиться шт. Мічіган. У менших кількостях залізна руда добувається в штатах Каліфорнія, Вісконсин і Міссурі. У Росії загальні запаси залізних руд становлять 101 млрд т, при цьому 59 % запасів зосереджено в європейській частині, а 41 % — на сході від Уралу. Значний видобуток здійснюється в Україні в районі Криворізького залізорудного басейну. За обсягом експорту товар­ної залізної руди перше місце у світі займає Австралія (143 млн т). Сума­рні запаси руди там досягають 28 млрд т. Видобуток ведеться переважно (90 %) у районі Хаммерслі (округ Пілбара, Західна Австралія). На друго­му місці знаходиться Бразилія (131 млн т), що має у своєму розпоря­дженні виключно багаті родовища, більшість яких зосереджена в залізо­рудному басейні Мінас-Жерайс. Світовим лідером з виплавки нерафінованої сталі в 1988 р. був СРСР (180,4 млн т), з 1991 по 1996 р. перше місце займала Японія (101 млн т), потім йшли США і Китай (по 93 млнт) і Росія (51 млн т).

Велику частину енергії у всьому світі отримують за рахунок спален­ня викопного палива — вугілля, нафти і газу. У ядерній енергетиці тепловиділяючі елементи (твели) промислових реакторів на АЕС складаються з уранових паливних стержнів.

Вугілля. Це є важливий національний природний ресурс насампе­ред завдяки своїй енергетичній цінності. Серед провідних світових дер­жав тільки Японія не має у своєму розпорядженні великих запасів ву­гілля. Хоч вугілля — найбільш поширений вид енергоресурсів, на на­шій планеті є значні території, де вугільних родовищ немає. Вугілля розрізнюється за теплотворною здатністю: вона найнижча у бурого ву­гілля і найвища в антрациту (твердого блискучого чорного вугілля). Світовий видобуток вугілля становить 4,7 млрд т на рік (1995). Однак у всіх країнах в останні роки простежується тенденція до зниження його видобутку, оскільки він поступається місцем іншим видам енергетич­ної сировини — нафти і газу. У ряді країн видобуток вугілля стає нере­нтабельним, багато старих шахт закриваються як збиткові. Перше міс­це по видобутку вугілля займає Китай, за ним йдуть США, Австралія і Росія. Значна кількість вугілля добувається в Німеччині, Польщі, ПАР, Індії, Україні і Казахстані.

Мінеральні ресурси — корисні копалини в надрах Землі, запаси яких оцінені за геологічними даними. Родовища корисних копалин розподі­лені у земній корі нерівномірно. Більшість видів мінеральної сировини представлена рудами, що складаються з мінералів, тобто неорганічних речовин природного походження. Однак деякі важливі види корисних копалин, зокрема енергетична сировина, мають органічне походження (викопне вугілля, нафта, торф, горючі сланці і природний газ). їх відносять до мінеральної сировини умовно.

В останні роки усе більшого значення набуває гідромінеральна сиро­вина — високомінералізовані підземні води. Цінність окремих видів мі­неральної сировини визначається в залежності від сфери їх застосуван­ня (для отримання енергії, в машино- і приладобудуванні, при виробни­цтві товарів народного споживання), а також від того, наскільки рідко вони зустрічаються.

Географічним середовищем називається частина природи Землі, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті та виробничій діяльності на даному етапі історичного розвитку. Географічне середовище — необхідна умова життя і діяльності суспільства. Останнім часом, поряд з поняттям географічне середовище, з'явилося також по­няття навколишнє природне середовище (або просто навколишнє сере­довище), яке можна визначити як умови існування людини, що включа­ють як природні, так і соціально-економічні умови. До них відносяться густота населення, зміни природних умов, створені людиною (забудова, зміна повітря, води, знищення або зміна рослинності і т. п.). До поняття «навколишнє середовище» близьке за змістом поняття «екологічні умо­ви». У визначення географічного і навколишнього середовища входить термін «природа», який також вимагає пояснення. Під словом «природа» розуміють весь світ, усе, що існує у всьому різноманітті своїх форм.

Буддизм — релігія, що була заснована в Індії Гаутамою Буддою (VI ст. до н. е.). У своєму класичному варіанті (тхеравада — «школа старійшин», або хінаяна — «мала колісниця») буддизм являє собою, головним чином, філософію та етику.

Мета віруючих — досягнення нірвани, блаженного стану прозріння та звільнення від оков свого «я», навколишнього світу і нескінченного кола народжень, смертей і нових народжень в ланцюгу нових життів. Духовна досконалість досягається через покору, щедрість, милосердя, самоконтроль та утримання від насильства.

В Індії буддизм процвітав приблизно до 500 р. Потім він втратив впливовість, був витиснений індуїзмом і до XI ст. майже повністю зник. Але на той час буддизм вже встиг поширитися в інших країнах Центральної та Східної Азії, де існує і донині.

Іслам (араб., букв. — покірність) — монотеїстична релігія, одна із світових релігій (нарівні з християнством і буддизмом), її послідовни­ки — мусульмани. Виник в Аравії в VII ст. Засновник — Мухаммед. Іслам формувався під значним впливом християнства та іудаїзму. Вна­слідок арабського завоювання поширився на Близькому і Середньому Сході, пізніше в деяких країнах Далекого Сходу, Південно-Східній Азії, Африки. Мусульмани вірять в безсмертя душі і загробне життя. Основне джерело мусульманського віровчення — Коран, що розуміється мусуль­манами як предвічне, нестворене «слово Божіє», одкровення, яке Бог продиктував Мухаммеду через свого ангела Гавриїла. Якщо для христи­ян Бог втілений в Ісусі Христі, для мусульман він відкрив себе в Книзі — у Корані. Друге джерело мусульманського віровчення — Суна, священ­ний переказ, приклади з життя Мухаммеда як джерело матеріалу для розв'язання релігійних, соціально-політичних і правових проблем. Суна складається з хадисів — розповідей про висловлювання Мухаммеда з того або іншого приводу, про його вчинки або невисловлені схвалення. Найважливіший принцип ісламу — суворий монотеїзм, що носить абсо­лютний і безумовний характер. Бог в Корані одночасно і всемогутній, всевишній, навіть грізний, і в той же час як милостивий, співчуваючий і прощаючий. Кожна віросповідна група в ісламі об'єднувалася в окрему общину (умма).