ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ
Демографічний вибух — різке прискорення темпів зростання населення. У країнах, що розвиваються (Азія, Африка, Латинська Америка) цей процес був зумовлений зниженням смертності, особливо дитячої, при збереженні високої народжуваності.
Європейський Союз утворено у 1993 р. відповідно до Маастріхтського договору 1992 р. на базі Європейського угруповання, що об'єднувало 12 країн: Бельгію, Великобританію, Німеччину, Грецію, Данію, Ірландію,
Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію. У 1994 р. підписано угоди про вступ до ЄС Австрії, Норвегії, Фінляндії і Швеції. Договір передбачає створення політичного, економічного і валютного союзу (т. зв. «Европа без кордонів»), завершення формування єдиного внутрішнього ринку — усунення всіх перешкод на шляху вільного пересування товарів, послуг, капіталів і людей.
Співдружність Незалежних Держав (СНД) — міждержавне об'єднання, утворене Білорусією, Росією і Україною; в Угоді про створення СНД, підписаній 8 грудня 1991 р. в Мінську, ці держави констатували, що СРСР в умовах глибокої кризи і розпаду припиняє своє існування, заявили про прагнення розвивати співпрацю в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших сферах. 21 грудня 1991 р. до Угоди приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, що підписали спільно з Білорусією, Росією та Україною в Алма-Аті Декларацію про цілі і принципи СНД. У 1993 р. до СНД приєдналася Грузія. У 1993 р. прийнятий Статут СНД, який передбачає сфери спільної діяльності держав: забезпечення прав і свобод людини, координацію зовнішньополітичної діяльності, співпрацю у формуванні загального економічного простору, у розвитку систем транспорту і зв'язку, охороні здоров'я населення і навколишнього середовища, питання соціальної і імміграційної політики, боротьбу з організованою злочинністю, співпрацю в оборонній політиці і охороні зовнішніх кордонів.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація держав, створена з метою підтримки і зміцнення миру, безпеки і розвитку співпраці між державами.
Статут ООН, розроблений на конференції у Думбартон-Оксі в 1944 р. представниками СРСР, США, Великобританії і Китаю, підписаний 26 червня 1945 р. державами — учасниками засновницької Сан-Франциської конференції 1945 р. і набрав чинності 24 жовтня 1945 р. На І вересня 1994 р. до складу ООН входило 184 держави (в т. ч. Україна).
Серед розвинених країн виділяють великі високорозвинені (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада), невеликі високорозвинені (Швеція, Швейцарія, Австрія, Голландія, Бельгія, Данія, Норвегія, Фінляндія, Ірландія), країни зі середнім рівнем економічного розвитку (Ізраїль, Греція, Іспанія, Туреччина). Найчисленнішими на політичній карті світу є країни, що розвиваються, багато з яких у минулому були колоніями європейських держав. Серед них виділяють високорозвинені (нові індустріальні) країни (Сінгапур, Тайвань, Гонконг), високорозвинені (країни-експортери нафти) країни (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Лівія, Об'єднані Арабські Емірати), середньорозвинені країни (Бразилія, Аргентина, Чилі, Єгипет, Мексика, Алжир, Іран), слаборозвинені країни (більшість країн Африки і Латинської Америки, частина азіатських країн). На частку семи великих високорозвинених країн доводиться більше половини світового валового національного продукту (ВНП) і промислового виробництва, а також більше за чверть сільськогосподарської продукції; ВВП на душу населення в цих країнах становить 10—20 тис. дол. Найменш розвинені країни — це 40 країн світу, де дохід на душу населення складає менше за 500 дол. на рік. Залежні території поділяються на колоніальні і не колоніальні.
Політична карта світу у вузькому значенні слова — це географічна карта земної кулі, на якій позначені всі країни світу. У широкому розумінні — зведення відомостей про політичну географію світу. Сучасна політична карта світу нараховує 236 держав і територій.
З точки зору міжнародного права вони поділяються на два типи: незалежні держави і залежні території (колонії, що знаходяться під опікою, заморські території тощо). Незалежна держава володіє суверенітетом, територією і кордонами, проводить незалежну зовнішню і внутрішню політику, має міжнародне визнання, ефективну систему керівництва життям суспільства, свої національні атрибути — герб, прапор, гімн.
