Географія

Економіко-географічне положення (ЕГП) — це положення певного економіко-географічного об’єкта щодо інших об’єктів, які мають для нього господарське значення (транспортних шляхів, державних кордонів, населених пунктів, джерел сировини та енергії). Увів це поняття в науку М. М. Баранський.

Україна — держава Центрально-Східної Європи, яка лежить між 45° і 53° пн. ш. Її площа становить— 603,7 тис. км², населення — 46,83 млн. чол. (на 01.04.2006 р.).

Площа України не змінювалася з 1954 року, а з 1991 p., після проголошення її незалежності, відбулося уточнення на місцевості державного кордону України із країнами СНД (Росією, Молдовою, Білоруссю).

Кордони держави — лінії, що визначають межі території держави, встановлюються за домовленістю між сусідніми державами. Поділяються на сухопутні й водні.

Морські кордони держави — відділяють територіальні води держави від відкритого моря або територіальних вод інших держав.

Територіальні води — прибережна смуга моря, якою прилегла держава володіє як своєю територією. Ширина територіальних вод 12 морських миль (1 миля = 1,85 км).

Історія формування господарського комплексу України

Глобальна проблема — природне, природно-антропогенне, частково антропогенне явище, що стосується світу в цілому. Наприклад, ядерна загроза, глобальне потепління, кислотні дощі та ін.

Екологічна проблема

Проблема взаємовідносин суспільства та природи, збереження навколишнього середовища. Актуальними екологічними проблемами сучасного світу є зміна складу атмосфери, порушення балансу CO₂ у природі та зменшення озонового шару; глобальне потепління клімату, вирубування лісів, випадіння кислотних дощів, забруднення Світового океану, процес спустелення земель, водно-ресурсні проблеми, забруднення навколоземного космічного простору, погіршення умов життя людей у великих містах, агломераціях.

В Україні склалася складна екологічна ситуація, особливо в зоні ЧАЕС.

У сучасних умовах збільшується використання всіх видів природних умов та ресурсів.

Природні умови — сукупність властивостей природного середовища (рельєф, клімат, природні ресурси, режими річок тощо), які сприяють розвитку галузей господарства або обмежують його.

Природні ресурси — частина природного середовища, що використовується людиною в процесі виробництва.

Види природних ресурсів

Вичерпні:

Відновлювальні: ґрунтові ресурси, водні ресурси, біологічні ресурси, рекреаційні ресурси

Невідновлювальні: мінерально-сировинні ресурси, енергохімічні, рудні, нерудні металургійні, гірничо-хімічні, технічні, будівельні, гідротермальні.

Галузева структура і принципи розміщення

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) — сукупність галузей промислового виробництва, які займаються лісозаготівлею, механічною та хімічною обробкою деревини.

Лісопромисловий комплекс

Лісозаготівельна промисловість (валка лісу, трелювання його, доставка у центри переробки).

Лісопереробна промисловість (деревообробна, лісопильна, фанерна, меблева, виробництво будматеріалів, целюлозно-паперова, целюлозна, паперова, картонна).

Деревопереробна (лісохімія)

Виробництво кислот, спирту, смоли, каніфолі, гліцерину тощо

Галузева структура і принципи розміщення

Будівельний комплекс складається з виробництва будівельних матеріалів, капітального будівництва та обслуговуючих галузей.

Промисловість будівельних матеріалів:

- видобуток мінерально-будівельної сировини;

- виробництво в’яжучих матеріалів;

- виробництво покрівельних матеріалів;

- виробництво будівельних конструкцій;

Населення - сукупність людей, що проживають на земній кулі в цілому або в межах якоїсь її частини (континенту, країни, міста); людська популяція, яка відновлюється у процесі зміни поколінь внаслідок народжень та смертей.

Населення України — люди, які є її громадянами, носіями державного суверенітету.

Періоди, на які припадає зменшення населення України:

1914–1918 рр. — Перша світова війна;

1918–1922 рр. — громадянська війна;

1932–1933 рр. — штучний голод;

1937 р. — політичні репресії;

1941–1945 рр. — Друга світова війна;

1960–1970 рр. — виїзд населення на новобудови колишнього СРСР;