Географія

Антарктида визначальним чином впливає на клімат Південної пів­кулі. Завдяки наявності поясу низького тиску навколо материка навко­лишні моря — найбільш штормові наземній кулі. На півночі від 60° пд. ш. переважають західні вітри, які часто досягають ураганної сили. Між 60° пд. ш. і берегом материка в основному дують східні вітри. Швидкість і повторюваність вітрів в Антарктиді не мають собі рівних у світі.

Клімат Антарктиди відрізняється дуже холодною зимою і менш холодним літом. Середні літні температури не підіймаються вище за точку замерзання води. Середня річна температура на Південному полюсі -50 °С. Найни­жча температура повітря, -89,2 °С, була зафіксована на радянській ста­нції Схід 21 липня 1983 р. Антарктида — це пустеля з середньою річною кількістю опадів менше за 100 мм. Розподіл опадів (головним чином сні­гу) на території континенту нерівномірний: від менш як 50 мм в центра­льній частині Східної Антарктиди до більш як 600 мм на півночі Антарк­тичного п-ова. Антарктида — материк найсильніших вітрів.

Східна Антарктида являє собою давній кратон, породи якого на Зем­лі Ендербі утворилися майже 4 млрд років тому. Вік порід фундаменту, як правило, коливається в межах 2,5—2,8 млрд років. Фундамент утворив­ся під час декількох великих етапів орогенезу, що знайшло відображен­ня у складі і будові складаючих порід. Бл. 1,1 — 1,4 млрд років тому в Східній Антарктиді відбувалося формування гранітів шляхом вивержен­ня розплавленої магми. Після того як був сформований фундамент, про­тягом тривалого часу відбувалося осадконакопичення в морських і кон­тинентальних умовах. Головна осадова світа (група Бікон) включає різ­номанітні породи, що складають живописні вершини і скелясті схили Трансантарктичних гір. Багато з цих гірських порід сформувалися 350— 190 млн років тому і містять викопні залишки рослин і тварин, включаю­чи динозаврів і земноводних. Це свідчить про те, що природний стан того часу дуже сильно відрізнявся від сучасного, хоч Південний полюс тоді знаходився або на території самої Антарктиди, або поблизу неї. Льодови­кове відкладення найбільш характерне для періоду 320—280 млн років назад, коли Антарктида уперше пересунулася у полярний район. Вели­кою геологічною подією, що завершила період формування гірських по­рід групи Бікон, була інтрузія величезної маси сірої гірської породи долеріту. Подібні гірські породи виявлені також у Тасманії і інших районах, які колись входили до складу давнього суперконтиненту Гондвана. Захі­дна Антарктида загалом більш молода територія зі значними висотами над рівнем моря. Наприклад . . . . .

Антарктида — крижаний континент, де зосереджено приблизно 30 млн км³ льоду, або 90 % всіх льодів суходолу. Середня потужність льо­ду 2500—2800 м, а максимальна в деяких районах Східної Антарктиди — 4800 м. Найбільша висота крижаної поверхні в Східній Антарктиді пере­вищує 4100 м над рівнем моря. Тільки 2 % території Антарктиди вільні від льоду — головним чином у західній частині материка і у Трансантарктичних горах. Це або ділянки узбережжя, або окремі гребені і вершини (нунатакі), що підносяться над крижаною поверхнею. Льодовиковий покрив має в цілому куполовидну форму, причому крутість поверхні зро­стає у напрямі до узбережжя, де зосереджені кінці вивідних льодовиків і шельфові льодовики або крижані уступи.

Антарктика — південна полярна область Землі. На відміну від Арк­тики, що являє собою океан, оточений сушею, Антарктика — материк разом з навколишніми південними районами океанів — Тихого, Атла­нтичного, Індійського (іноді всі ці частини океанів називають Півден­ним океаном).

Долина смерті — назва одного з національних парків США; побу­вавши тут, можна зрозуміти почуття піонерів-переселенців, які й дали цю назву долині, розташованій на 86 м нижче від рівня моря. Рекорд температури, зафіксованої тут, становить 56,6 °С, а температура піс­ку влітку доходить до 93 °С.

Долина смерті також відома природним феноменом — каменями, що самостійно переміщаються по гладкій пустинній поверхні; їх називають «танцюючі скелі».

Зловісна репута­ція «гиблого» місця і можливість відчути перевагу дикої природи над людиною щорічно приваблюють сюди понад 1 млн туристів з усього світу. Середня температура з листопада по березень від 5 до 25 °С, з травня по вересень від 37 до 46 °С.

Єллоустонський національний парк у США (шт. Вайомінг, Монтана, Айдахо) — перший у світі національний парк (заснований у 1872 p.).

Площа 898,3 тис. га. На території парку — річка і озеро Єллоустон, Єллоустонське вулканічне плато (2200—2500 м). За останні 2 млн років тут тричі поновлювався вулканізм і формувалися западини типу кальдер.

Гарячі джерела, понад 200 гейзерів, з яких 60 фонтанують на висоту біль­ше за 3 м; висота струменя гарячої води гейзера Ексцельсіор досягала колись 90—100 м. Знаменитий гейзер Олд-Фейтфул («Старий служака») періодично фонтанує на висоту 30—55 м.