Географія

Головна водна артерія Австралії Муррей разом з великими притока­ми Дарлінгом, Маррамбіджи і Гоулберном дренує територію площею 1072,8 тис. км² у Новому Південному Уельсі, Вікторії, Квінсленді і Пів­денній Австралії. Верхів'я великих притоків знаходяться на відстані 200 км від східного узбережжя і зливаються, утворюючи головні річки, які те­чуть у звивистих руслах до моря. Муррей бере початок у Сніжних горах і впадає в затоку Енкаунтер. Її загальна довжина становить 2575 км, у тому числі останні 970 км доступні для проходу невеликих суден.

Піщані мілини, що перегороджують гирло річки, служать перешкодою для захо­ду морських суден. Річка Маррамбіджи (довжина 1690 км) починається в районі Кума і впадає в Муррей. Стік Муррею і Маррамбіджи регулю­ється гідроенергосистемою «Сніжні гори». Притоки Дарлінга дренують усі західні схили гір Східної Австралії на півночі Нового Південного Уельса і частково на південному сході Квінсленда.

Австралія (Australia, від лат. australis — південний) — материк у Пів­денній півкулі. Площа — 7631,5 тис. км². Східні береги Австралії омиває Тихий океан, на півночі, заході і півдні — Індійський океан. Поблизу Австралії розташовані великі острови Нова Гвінея і Тасманія. Вздовж північно-східного узбережжя Австралії — Великий Бар'єрний риф. Схі­дну частину Австралії займає Великий Вододільний хребет (висота до 2230 м, гора Косцюшко, вища точка Австралії). Середня частина Авст­ралії — низовина із западиною, зайнятою оз. Ейр, західна частина — плоскогір'я (400—500 м) з окремими хребтами і столовими горами.

Згаслий щитовидний вулкан Нгоронгоро висотою до 2338 м знахо­диться на півночі Танзанії, біля західного краю Зони Розломів, на кордоні з Кенією. Круті обриви стін кратера межують з просторими долинами, покритими травою і чагарником.

Резерват, що розкинувся навколо кра­тера Нгоронгоро, охоплює площу бл. 800 тис. га, його значення підвищи­лося після того, як він отримав офіційний статус Міжнародної охоронної зони і біосферного заповідника. Колись ця область була частиною тепе­рішнього національного парку Серенгеті, однак як резерват вона вико­нує два основних задання — збереження природних ресурсів регіону, а також захист інтересів і традиційного способу життя місцевого племені масаї, яке випасає тут стада великої рогатої худоби, овець і кіз.

В африканських країнах створені величезні заповідники і націона­льні парки, які служать музеями і лабораторіями живої природи.

Серед найбільших парків потрібно відзначити парки Заїру: Гарамба, Ківу, Салонга, Упемба, Маїко, Вірунга. У них водяться слони, гіпопотами, кро­кодили, леви, леопарди, зебри, антилопи та інші екзотичні тварини. У Замбії в 1950 р. було створено парк Кафуе, у якому велика кількість антилоп, гіпопотамів, буйволів, зебр, слонів і чорних носорогів. Націона­льний парк Хванге (Уанкі) у Зімбабве був визначений як резервний у 1927 р. і отримав юридичний статус парку в 1949 р. Тільки третина тери­торії парку відкрита для відвідувачів; інші закриті для відвідування з ме­тою збереження первісної природи. Фауна парку включає понад 50 видів ссавців (чорний носоріг, слон, кафрський буйвол, жираф, зебра, лев).

Сахара — пустеля в Африці, найбільша у світі. Площа понад 7 млн км². На території Сахари повністю або частково знаходяться держави Маро­кко, Туніс, Алжир, Лівія, Єгипет, Мавританія, Малі, Нігер, Чад, Судан. Бл. 80 % Сахари — рівнини висотою 200—500 м. На північному сході безстічні западини: Каттара (133 м), Ель-Файюм та інші. У центральній частині — гірські масиви: Ахаггар, Тібесті (гора Емі-Кусі, 3415 м, вища точка Сахари).

Переважають кам'янисті і щебенисті (хамади), галечни­кові (регі) і піщані (у т. ч. ергі) пустелі. Родовища нафти, природного газу, залізняку, фосфоритів. Клімат тропічний пустинний: опадів на більшій частині території менше за 50 мм на рік (на окраїнах 100 — 200 мм).