Географія

Перше письмове свідчення про дослідження північно-західної Євро­пи датується IV ст. до н. е., коли грек Піфей з Массилії (Марсель) здій­снив плавання в країну Туле. Деякі вчені ототожнюють Туле з Ісландією. Можливо, ще у V ст. н. е. ірландські ченці обстежували Північно-Атлантичний регіон, включаючи Фарерські о-ови та Ісландію, звідки в кінці IX ст. вони були витіснені норманами. Приблизно у той же час Оттар з Халогаланда став першим скандинавським мореплавцем, що здійснив плавання на схід і досяг Білого моря. Вихідці з Норвегії у 986 р. заснували поселення в Гренландії. Подальші дослідження в Арктиці були направ­лені на пошук Північно-Західного і Північно-Східного проходів з метою виходу на ринки Далекого Сходу. У 1553 р. англієць X. Віллоубі обігнув мис Нордкап, досяг південно-західного виступу о. Нова Земля, а потім гирла р. Варзіни, де усі учасники експедиції загинули від холоду. У той же час Р. Ченслор досяг гирла р. Північної Двіни, де нині розташований Архангельськ. У 1556 г. С. Барроу за наказом англійської Московської компанії відправився на пошуки північного морського шляху в Китай, але зміг добратися лише до Нової Землі. У дослідженні цього району велику роль зіграв голландець В. Баренц (Барентс), що здійснив плаван­ня у 1594, 1595 і 1596—1597 pp. В останній експедиції він помер і був похований у морі, названому на його честь.

Північний Льодовитий океан — найменший за площею океан земної кулі. Розташований між Євразією і Північною Америкою. Площа 14,75 млн км²; найбільша глибина 5527 м. Багато островів: Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Нова Земля, Північна Земля та інші загальною площею 4 млн км². У Північний Льодовитий океан впадають великі річки — Північна Двіна, Печора, Об, Єнісей, Хатанга, Лена, Індігірка, Колима, Маккензі. За фізико-географічними особливостями поділяється на Північно-Європейський басейн, Арктич­ний басейн і окраїнні арктичні моря, розташовані головним чином у ме­жах шельфу (Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське, Бофорта, Баффіна, Гудзонова затока і протоки Канадського Арктичного архі­пелагу). У рельєфі дна виділяються шельф (ширина 1200—1300 км), кру­тий материковий схил і ложе, розчленоване підводними хребтами Гаккеля, Ломоносова та Менделєєва на глибоководні улоговини.

Арктика — північна полярна область Землі, що включає Північний Льодовитий океан і його моря: Гренландське, Баренцеве, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське і Бофорта, а також море Баффіна, за­тока Фокс-Бейсін, численні протоки і затоки Канадського Арктичного архіпелагу, північні частини Тихого і Атлантичного океанів; Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландію, Шпіцберген, Землю Франца-Йосифа, Нову Землю, Північну Землю, Новосибірські о-ви і о. Врангеля, а також північне узбережжя материків Євразія і Північна Америка.

Реюньйон — вулканічний острів в Індійському океані, в групі Маскаренських о-вів. Заморський департамент Франції (з 1946). Площа остро­ва становить 2,5 тис. км². Населення — 631 тис. людей (1993), головним чином креоли. Висота до 3069 м (згаслий вулкан Пітон-де-Неж).

На пів­денному сході знаходиться головна природна пам'ятка — діючий вулкан Фурнез (2631 м). Клімат тропічний, пасатний. Савани і тропічні ліси. Відкритий португальцями у XVI ст. У XVII ст. став французьким воло­дінням. До 1793 р. (фактично до 1848 р.) називався о. Бурбон. З XVIII ст. на Реюньйоні розвивалося плантаційне господарство (цукрова тростина, кава, ваніль) з використанням до середини XIX ст. праці рабів.

Маврикій — острів і держава (на о. Маврикій і сусідніх дрібних остро­вах) у західній частині Індійського океану. Площа острова становить 1865 км². Населення — 1,2 млн людей (2000); індопакистанці, маврикійці-креоли й інші. Столиця — Порт-Луї.

Мадагаскар — острів у Індійському океані, знаходиться на відстані бл. 400 км від Африки. Його площа — бл. 587 тис. км², протяжність з півночі на південь — 1600 км. Є четвертим за розмірами островом земної кулі (після Гренландії, Нової Гвінеї і Калімантану). Велика частина ост­рова — плато з вулканічними масивами (висотою до 2876 м, г. Марумукутру). Нерідкі землетруси, багато теплих джерел. Східний берег оточений дюнами, за якими тягнуться лагуни; вздовж західних берегів — ко­ралові рифи. Клімат тропічний і екваторіально-мусонний. Середні міся­чні температури від 13 до 30 °С. Опадів від 400 до 3000 мм на рік.

Аравійське море — частина Індійського океану, між п-овами Аравій­ським на заході та Індостан на сході. Площа разом із затоками — 4832 тис. км² (одне з найбільших у світі). Глибина до 5803 м. Великі зато­ки: Аденська, Оманська, Кач, Камбейська. Великі острови: Сокотра, Лаккадівські. Впадає р. Інд. Атмосферна циркуляція має чітко вираже­ний мусонний характер. Температура повітря у зимові місяці 22—26 °С. Досить високі величини біомаси і продукції фіто- і зоопланктону — хоро­ші передумови для утворення промислового скупчення риб. В Аравійсь­кому морі водиться понад 1000 видів риб, однак велика частина уловів складається з 5 видів риб: два види ставриди, японський карась, саурида, морський окунь.

Головні порти: Бомбей, Карачі, Аден.

Червоне море — міжматерикове море Індійського . . . . .