Чарівний світ природи

Молочний Камінь — карстова печера в Українських Карпатах.

Загальна довжина печери становить 92 метра, об'єм — 63 квадратних метри. У печері є кальцитові напливні форми — сталактити (розміщені навпроти входу).

Печера знаходиться на північ від села Велика Уголька (Тячівський район Закарпатської області).

Утворена в вапняковій скелі Молочний камінь.

Вхід у печеру оточений невисокими деревами бука, липи і в’яза. Над печерою росте буковий ліс із підліском із чорної бузини, жимолості пухнастої і плюща звичайного. Промивні насичені карбонати кальцію, у яких утворилася печера, мають біле забарвлення й нагадують молоко. Звідси і походить назва печери.

Попелюшка - гіпсова печера в Чернівецькій області.

Загальна довжина ходів більше 91 км, глибина 35 метрів.

Печера складається з декількох рівнів (повністю не обстежена).

За площею вона посідає третє місце серед гіпсових печер і восьме серед найбільших печер у світі.
Вхід в печеру знаходиться на території Молдови, тоді як основна її частина розташована в Україні.

Печера була виявлена в 1959 р. після вибуху в гіпсовому кар'єрі біля села Крива.
В даний час вхід до печери знаходиться на південно-західній околиці села Подвірне Новоселицького району (Чернівецька область) з українського боку.
Назва печери пояснюється тим, що в 1977 році, коли чернівецькими спелеологами в одному з кар'єрів Буковини була виявлена ??невелика тріщина - вхід до печери, її брудний і непривабливий хід не викликав спочатку ентузіазму в дослідників, і печера отримала назву «Попелюшкою».
В печері є . . . . .

Тільки уявіть собі, що деякі тварини можуть пережити не тільки людину, але й цілі цивілізації. Комусь, можливо, все це здасться неймовірним і дивним, але насправді це так. І в якості підтвердження, пропонуємо Вам познайомитись з дев’ятьма тваринами-довгожителями нашої планети. Це дивовижні істоти, секрети яких досліджують вчені всього світу.

Червоний морський їжак. Ці цікаві живі істоти мешкають виключно в Тихому Океані, як правило, на західному узбережжі Північної Америки. Червоні морські їжаки живуть на глибині близько дев’яноста метрів і намагаються уникати неспокійних місць, де спостерігається часте хвилеутворення. Вони прикріплюються до дна і здобувають свою їжу з води шляхом фільтрації. Таким ось чином червоні морські їжаки живуть протягом декількох століть. Життя червоного морського їжака, можливо, і нуднувате, але ніяк не коротке. Вчені стверджують, що червоні морські їжаки практично безсмертні. Вони можуть . . . . .

Горобець (Passer) – один з найпоширеніших птахів як в Україні, так і на Землі. У нас найчастіше зустрічаються 2 види. Це горобець польовий та горобець хатній. Почнемо з польового горобця, якого за рішенням Українського товариства охорони птахів визнано птахом 2010 року.

Горобець польовий (Passer montanus) дуже маленький птах, вага якого 20-25 грамів, а довжина 14-15 см, розмах крил – 20–22 см. Верх голови вкритий коричневою "шапкою", в області щік та грудей – чорні плями. Тулуб вкритий сірим пір’ям, а крила чорно-сірим, з коричневими смужками. Невеличкий хвіст довжиною 5-6 см.

Зустрічається цей невеликий птах мало не по усій Європі, а також на значній частині Азії – від полярного кола, Уральських гір та південного підніжжя Гімалаїв на схід до берегів Тихого океану, тобто цілком заселяє Китай.

Веде як осілий, так і кочовий спосіб життя. Завжди тримається зграї. Щодо їжі, то польовий горобець

Для нас айсберги – це прекрасні об’єкти для вивчення і спостереження. Але для океанських кораблів вони представляють величезну небезпеку. Одна з найжахливіших морських катастроф відбулася в ніч 14 квітня 1912 року, коли «Титанік» зіткнувся з айсбергом, внаслідок чого загинуло 1513 чоловік.

Айсберг – це частина льодовика, що відкололася. Це відбувається тоді, коли льодовик рухаючись досягає моря. Край льодовика відколюється і утворюється плаваючий айсберг. Розміри айсбергів різні. Невеликі, розміром 5-10 метрів в діаметрі, моряки називають «гроулерами». Але частіше зустрічаються айсберги діаметром більше 100 метрів.

Щільність айсберга складає близько 90% від щільності води, тому над поверхнею знаходиться тільки одна дев’ята частина цієї крижаної гори, а вісім дев’ятих – приховані під водою. Тому крижина заввишки 45 метрів над поверхнею води йде углиб на . . . . .

Сучасне зледеніння Землі. Льодовик - це природне скупчення фірну і льоду, якому властивий самостійний рух. Льодом вкрито близько 16 млн. км2 поверхні суші. Якщо цей лід розтане, рівень Світового океану підійметься на 66 м. Льодовики є гірські й покривні. Площа зледеніння по Землі розподіляється так: Антарктида - 13.9 млн. км2, Арктика разом з Гренландією -2.04 млн. км2, Європа — І9.1 тис. км2, Азія - 118,3 тис. км2, Північна Америка - 123,7 тис. км2, Південна Америка - 32.3 тис. км2 і Океанія - 845 км2. Найбільший льодовик Землі - Антарктичний, середня потужність якого - 2300 м.

Льодовиковий щит Гренландії, очевидно, складається з трьох куполів, що злилися між собою. Середня його товщина становить 1616 м максимальна – 3400 м. На захід і на схід від Гренландії зледеніння полярних країн зменшується, особливо в західному напрямі.
Із гірського зледеніння найбільшу площу займають . . . . .

Біосферні заповідники — природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Це значні природні території (акваторії), що суворо охороняються, які не відчувають локального впливу перетворених людиною навколишніх ландшафтів. Їх створюють для збереження в природних станах типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. Виділяють відповідно до програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" для створення міжнародної мережі територій з особливою охороною, з метою обміну інформацією щодо природи і раціонального використання екосистем, зіставлення результатів дослідження аналогічних природних комплексів у різних районах Землі. Біосферні заповідники займають великі території зі складною функціональною структурою, набором екосистем високої цінності як біосферних еталонів, можливостями відстежування довгострокових змін у біосфері. Ці заповідники створюють на базі природних заповідників, національних природних парків, до їх складу включають території та об'єкти природно-заповідного фонду інших категорій та земель. У межах біосферних заповідників виділяють такі "зони" за їх функціональним призначенням: . . . . .