Чарівний світ природи

"Рік без літа" - саме таку назву в світовій історії та кліматології отримав 1816 рік. Влітку цього року в Західній Європі і Північній Америці була надзвичайно холодна погода. До сьогоднішнього дня він залишається найхолоднішим роком з початку документування погодних спостережень. Причина одна - виверження вулкану Тамбора в індонезійському острові Сумбава. За своєю потужністю це виверження не мало собі рівних в світовій історії до того моменту, коли в 1883 році цей рекорд не був побитий виверженням Кракатау.

Виверження вулкану Тамбора, що відбулося в квітні 1815 року, налічувало сім балів за шкалою вулканічних вивержень (VEI), а масивний викид попелу в атмосферу, що становив 150 км³ скоріше за все викликав ефект вулканічної зими в Північній півкулі, який відчувався . . . . .

Географічне положення материка зумовлює надходження протягом року значної кількості сонячної радіації та наявність майже скрізь високої температури (посередині материк перетинає тропік Козерога), а переважання континентальних тропічних мас і низхідних рухів повітря робить цей материк найсухішим серед інших. Більша частина материка лежить у широтах, де переважає пасатна циркуляція. Тихоокеанські повітряні маси не приносять значних опадів у внутрішні райони материка: Великий Вододільний хребет перехоплює в стримує вологу пасатів, і тому рясні опади випадають тільки на навітряних схилах гір і вузькій узбережній смузі. Наприклад у Брисбені, який лежить як раз на узбережжі Тихого океану випадає 1700 мм опадів. Однак вже за 300 км на захід від нього кількість опадів скорочується вчетверо. Майже 40% території материка одержують менше 250 мм опадів на рік і тільки 10% - понад 1000 мм на рік. Найсухіше в центральній частині континенту, на північ від озера Ейр (від 0 до 50 мм на рік).

 

Континентальна Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Для північної частини, що знаходиться в субекваторіальному поясі, характерні високі (близько +25° C) впродовж року температури і велика (близько 1500 мм) кількість опадів, що розподіляється нерівномірно впродовж року. Літо тут дуже вологе з грозовими дощами, а зима суха. В Дарвіні, який лежить на півночі Австралії, на березі Індійського океану, випадає 1800-1900 мм., а в Кернсі (узбережжя Тихого океану, північ Австралії) кількість опадів . . . . .

В Західній Європі розміщена відносно невелика за площею, але досить висока гірська система - Альпи, які без перебільшенгя називають головними горами Європи. Саме тут знаходиться найвища точка Європи - гора Монблан (4807 метрів). Величні Альпійські гори є справжньою окрасою Європи. Вони слугують природним бар'єром між країнами. Альпи завоювали популярність як екологічний і гірськолижний курорт, і недарма — природа тут дивовижна, а види з висоти відкриваються просто неймовірні. Звичайно, гір у світі багато, але Альпійський хребет є, мабуть, одним із найбільш вражаючих серед них.

В Альпах проживає на сьогодні близько 14 мільйонів осіб. Найбільше серед них австрійців, італійців та німців. Альпи розкинулися на території дев'яти держав - Швейцарії, Австрії, Італії, Німеччини, Франції, Словенії, Угорщини, Ліхтенштейну та Монако. Понад 63% площі Австрії вкривають Альпи, а Швейцарії - всі 90%. Найбільш чисельним містом в Альпах є Гренобль (Франція), де проживає 166 тисяч осіб.

Як але зазначалося Альпи є найвищими горами у Європі. "А як де Ельбрус на Кавказі?" - запитаєте Ви? Вся справа в тому . . . . .