Цікаво знати

Село Беремицьке - поселення доби бронзи, ранньозалізного віку та давньоруського часу. За даними на 1859 рік у козацькому селі Беремицькі (Беремицький, Замовщина) Остерського повіту Чернігівської губернії мешкало 73 особи (36 чоловічої статі та 37 — жіночої), налічувалось 10 дворових господарств. Зараз населення становить 36 осіб.

 

Парк дикої природи «Беремицьке» знаходиться неподалік від міста Остер, на півдорозі між Черніговом і Києвом, орієнтуєтеся на села Козелецького району - Поліське, Євминка і Беремицьке, назву якого і носить парк.

Був створений 2015 року на території 12 гектарів селянських паїв, взятих у довгострокову оренду. Зараз площа сягає до 500 га. До заснування парку дикої природи на Чернігівщині долучилася група інвесторів, до його розвитку також приєднуються різні компанії і волонтери. З 2017 року парк відкритий для відвідування.

 

Основна діяльність парку пов’язана з відновлення екосистем Подесіння. Територія парку розташована на межі Дніпровсько-Донецької западини та Українського кристалічного щита, рух яких доповнений діяльністю останньої великої неврегульованої європейської річки Десна, створив унікальний мозаїчний ландшафт. Придеснянські меандри, вологі луки, евтрофне чорновільхове болото, сосново-дубові суборі та зоогенні поляни дають змогу для проростання великої кількості судинних рослин та проживанню багатьох представників фауни. Особливої уваги заслуговує . . . . .

Велика Китайська стіна

 

Велика Китайська стіна дійсно одним із найвеличніших споруд на планеті. Її загальна довжина становила 8,8 тисяч кілометрів, однак безпосередньо сам мур має довжину 6,2 тисячі кілометрів. Та незважаючи на такі грандіозні розміри, Китайський мур не можна побачити із космосу, всупереч поширеному міфу.

 

Ще при династії Цинь (221-207 рр до н.е.) при будівництві Великої китайської стіни використовували клейке рисове борошно для зміцнення цегли. Однак сама стіна побудована не лише з цегли. Її також будували з дерева, глини, щебіню, каменю та вапна. Саме тому наразі більша частина цієї величеої архітектурної пам'ятки недоступна для туристів через її аварійний стан, причиною якого також були і природні стихії.

 

Наразі головними "ворогами" стіни є ерозія, яка руйнує стіни муру, однак найбільшої шкоди йому завдала . . . . .

Спорудження каналів потребує не менших зусиль, а ніж зведення мурів. Однак якщо мова йде про Китай, то немає нічого неможливого. Не "стіною" єдиною славиться Піднебесна, яка багата на величні інженерні споруди, однією із яких є Великий Канал - справжнє інженерне диво свого часу. Наразі це одна із найдревніших гідротехнічних споруд світу, яка добре збереглася до наших днів, і по якій так само як півтори тисячі років тому, спокійно плавають китайські судна.

 

На спорудження каналу було витрачено неймовірну кількість людських ресурсів та часу. Вважається, що будівництво каналу розпочалося за часів династії Чжоу в кінці Х століття до нашої ери, і завершилося лише близько 611 року за часів правління імператора Ян-Ді (династія Суй). За час спорудження каналу змінилося кілька китайських династій, а сама держава пережила неодноразове перенесення столиць. В окремі століття розбудова каналу взагалі була заморожена (найдовше - на майже 300 років, особливо в період "Шістнадцяти Царств").

 

На думку істориків, остаточно канал був відкритий в січні 611 року, і таким чином каналу виповнюється 1410 років. Загальна його довжина - 1780 кілометрів. Він має кілька важливих відгалужень в бік Пекіну, Шаньчжоу, та Наньтун, що збільшує його довжину до 2,5 тисяч кілометрів. На даний момент . . . . .

Карпати - це гірська система в Центральній та Південній Європі, яка простягається серповидною дугою на 1600 кілометрів від Словаччини до Болгарії. Загальна площа масиву становить 190 тис.км;

Розкинулися на території 4 держав: Польщі, Словаччини, України та Румунії, а їх "відроги" заходять на територію Угорщини, Чехії, Австрії та Сербії;

 

Найвища точка Карпат - Пік Герлаховський (Герлаховський Штіт) висотою 2655 метрів, який знаходиться на території Словаччини. Доречі ця гора змінювала свою назву кілька разів. Після з'ясування того, що Герлаховсткий Штит є найвищою горою Карпат, нею зацікавилась влада Австро-Угорської імперії і з 1896 по 1918 роки гора називалась іменем імператора Франца Йосипа І. Уряд новоствореної Чехословаччини у 1923 році замінив назву на Шпиль Легіонерів (Štít Legionárov). З 1932 року вершина носить нинішню назву. Однак у 1949 році гора була перейменована на Пік Сталіна, і називалась так до 1959 року, коли їй була остаточно повернена назва «Герлаховський пік».

 

Походження назви "Карпати" наразі істориками не з'ясоване. Ряд дослідників вважають, що оронім виник з назви . . . . .

Всесві́тнє зерносхо́вище(Всесвітнє сховище насіння) (англ. Svalbard Global Seed Vault) — споруда в горах острова Шпіцберген, неподалік від норвезького міста Лонг'їр (норв. Longyearbyen), призначена для збереження генофонду сучасних зернових на випадок локальних або навіть глобальних катастроф.

 

Вчені не випадково зупинили свій вибір на Шпіцбергені: цей острів не зазнає впливу тектонічної активності, вкритий вічною мерзлотою, що сприяє зберіганню насіння, і лежить на висоті 130 метрів над рівнем моря.

Все це означає, що в сховище залишиться сухим, а насіння - надійно захищеним, навіть якщо в результаті глобального потепління льоди почнуть танути.

 

Сховище розташоване всередині гори з піщанику, на глибині 120 метрів. Це - найбільш засекречений в світі банк насіння, який суворо охороняється.

Шпіцберген - таке вдале місце, що, за прогнозами дослідників, насіння може зберігатися там сотні, якщо не тисячі років.

Офіційне відкриття сховища відбулося 26 лютого 2008 р.

 

Основна мета проєкту — збереження генофонду сучасних зернових на випадок локальних або навіть глобальних катастроф, що дасть можливість завжди відновити ті види зернових рослин, які повністю зникнуть із біосфери Землі. За останні роки деякі національні генофонди зернових у країнах Африки й Південно-Східної Азії були частково, чи повністю, зруйновані через військові конфлікти, чи в результаті громадянської війни. Подібне сховище не єдине у світі. У більшості країн є . . . . .

Одним із найвеличніших символів Стамбула навіть крізь тисячоліття є собор Святої Софії, який сьогодні носить офіційну назву Велика мечеть Айя-Софія. Ці дві назви істуютб пліч-о-пліч точнісінько так само, як і Стамбул та Константинополь. Якщо перший став офіційною назвою лиш в 1930 році, то Константинополь перестав носити свою назву в 1453 році, коли Мехмед Завойовник (правитель турків) завоював місто, і оголосив його столицею вже своєї Османської імперії. З того часу змінилася і доля Собору Святої Софії, який тут же став мечетю. А сама назва міста "Константинополь" спокійно вживалася із іншою назвою "Стамбул". Щоправда першу назву частіше використовували саме європейці.

 

Що ж стосується Собору Святої Софії, то її історія - це повне відображення того, як з віками змінювалося саме місто, і що в ньому відбувалося, адже Константинополь - це перш за все "Софія". Вона лише на 200 років молодша від самого міста, яке заклав Римський імператор Костянтин Великий в IV столітті на місті невеличкого містечка Візантій, і проголосив "Новий Рим" столицею Римської імперії. Бути столицею єдиної держави судилося не довго, оскільки . . . . .