Цікаво знати

30 вересня в Стокгольмі (Швеція) опубліковано найбільш авторитетне та ґрунтовне дослідження з проблеми зміни клімату. У вчених не залишилось сумнівів, що причиною зміни клімату є саме діяльність людини, а самі зміни клімату призводять до збільшення кількості стихійних гідрометеорологічних явищ.

В рамках дослідження понад 800 вчених розглянули тисячі наукових публікацій, на основі яких зроблено узагальнений звіт про стан кліматичної системи в світі. В звіті підтверджені тенденції підвищення середньої температури на планеті, підняття рівня світового океану, танення льодовиків, випадки аномально високих та низьких температур, випадання значної кількості опадів протягом одного дня.

Так, кількість ураганів 4 та 5-ї категорій з 1970 року зросла приблизно на 75%. Найбільше зростання відмічене у північній та південно-західній частинах Тихого океану та в Індійському океані. При цьому, кількість ураганів у Північній Атлантиці у 9 з 11 останніх років також перевищувало норму.

Кількість регіонів, охоплених посухою, також збільшилася, оскільки кількість опадів над суходолом зменшилася несуттєво , у той час як випаровування внаслідок більш теплих умов збільшилося.

За спостереженнями Українського Гідрометеорологічного центру в Україні ...

Здається, про Нобелівську премію відомо все, однак в історії її присудження і донині відкривають багато цікавих фактів.

Наприклад, родина Альфреда Нобеля була в розпачі, коли довідалася, що всі свої статки він залишив преміальному фонду.

Родичі навіть намагались оскаржити заповіт. Тому перше присудження премії, що носить ім'я винахідника динаміту, відбулося лише 1901 року - через п'ять років після смерті Нобеля.

Висувати кандидатом на присудження премії можна тільки живу людину. Однак двічі в історії вона була присудження посмертно - Нобелівська премія миру 1961 року шведу Дагу Хаммаршелду та з літератури 1931 року також шведу Ерику Акселю Карлфельдту.

Обидва були номіновані на премію ще за життя, однак на момент оголошення імен лауреатів були вже небіжчиками. 1974 року премію померлим вирішили більше не видавати.

.....

До кінця вересня синоптична ситуація не вказує на появу бабиного літа, впродовж місяця дощитиме, лише можливі періодичні  прояснення, тому попередньо очікується, що воно переноситься на жовтень.

Розрізняють молоде і старе бабине літо.

Зазвичай, молоде розпочинається 28 серпня і триває до 11 вересня. А старе наступає в другій половині вересня, або іноді пересовується на початок жовтня.

Є й третє бабине літо. Воно припадає на Михайлівські дні - кінець другої декади листопада. Як правило, після нього починається зимове похолодання, адже, як правило,  Михайло «приїздить білим конем», тобто 21 грудня часто випадає сніг.

Метеорологічними ознаками бабиного літа є стійкий антициклон, тобто масштабна зона високого атмосферного тиску, який зумовлює суху та теплу погоду. Ночі вже свіжі, іноді навіть бувають невеликі заморозки, проте без сильних холодів, а дні - із комфортною температурою повітря, ясне та сонячне небо, тепле повітря, вітер слабкий або й штиль.

У вересні 1939 року населення західних областей України возз’єдналося зі своїми братами - українцями. В 1940 році почалась робота з організації гідрологічних станцій у Галичі, Львові, Самборі, Стрию, Чорткові, Коломиї, Ковелі, Луцьку і Сарнах; почалося відновлення постів. Мінаков І.К. разом зі своєю дружиною Л.О.Беседіною відновили 51 пост в гірських районах в басейні Дністра, а І.К.Мінаков став начальником Стрийської станції.

У червні 1940 року вже діяла гідрологічна мережа Західної України в складі 8 станцій і 137 постів.

З березня 1940 року почалась організація мережі метеорологічних станцій. У цій роботі активну участь брали М.В.Петранівський, П.І.Янчук та інші. Було організовано 26 метеорологічних станцій і 56 дощомірних постів. Для обслуговування авіації в Дрогобичі, Луцьку, Львові, Рівному, Станіславі (зараз Івано-Франківськ) і Тернополі були організовані авіаметеорологічні станції.

Перші моделі клімату будувалися на фундаментальних законах фізики і хімії і призначалися для вивчення кліматичної системи. Сьогодні по них проходить лінія фронту громадських дискусій про зміну клімату.

Кліматичні моделі - це всього лише набір рівнянь, заснованих на відомих фізичних законах. Це віртуальні лабораторії, що дозволяють проводити експерименти, які неможливі в реальності. Як і будь-який інший науковий інструмент, вони розроблені і перевірені з усією ретельністю. Насамперед модель повинна відтворювати поточний клімат і спостерігати зміни, а також ключові моменти минулого, реконструйовані по надійним джерелам.

У результаті моделі добре відтворюють важливі природні кліматичні процеси, в тому числі сезонні та добові температурні цикли. Крім того, вони точно реагують на привхідні фактори: у 1992 році співробітники НАСА перевірили свою модель на виверженні вулкана Пінатубо і передбачили тимчасове охолодження клімату у відповідь на викид вулканічних аерозолів.

Моделі не обійшли своєю увагу і потепління в XX столітті в результаті зростання атмосферної концентрації парникових газів. Перші моделі висловилися щодо цього в 1975 році, тобто ще до того, як сильне потепління стало очевидним спостерігачам.

Ці віртуальні лабораторії допомагають також зрозуміти природу того, як контактують взаємопов'язані компоненти системи, - наприклад, зміни на поверхні планети в результаті збезлісення і сільського господарства роблять значний вплив на клімат. Вивчається також реакція кліматичної системи на масштабні події. Так, дослідження продемонстрували, як відреагують на танення льодовикового покриву в Північній Атлантиці морські течії і температура повітря.

Найвище розташований населений пункт – село Випчина Чернівецької області розташований на висоті 1100 м над р.м.

Найбільш високогірне місто – Рахів. Середня його висота становить 820 м над р.м. Цьому місту належить ще один рекорд – найбільший перепад висоти між вулицями – 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої 1000 м.

Найвисокогірніше місце праці та наукова споруда – біостаціонар Львівського відділення інституту ботаніки НАН України, який розташований на полонині Пожижевській (1429 м над р.м.). Включає метеостанцію та сніголавинну станцію. Збудований в 1899 р.

Найглибше розташована лікарня – в селі Солотвин Закарпатської області понад 200 років видобувають сіль вищої категорії. В 1968 р. співробітники Ужгородської філії Одеського НДІ курортології вирішили використовувати мікроклімат солотвинських копалень для лікування хворих бронхіальною астмою. Тут було відкрито алергологічну лікарню на 250 ліжок. Підземні палати, насичені високодисперсним аерозолем кухонної солі, розташовані на глибині 206 і 282 м від поверхні землі у товщі соляного пласта. Тривалість одного сеансу, на який хворі опускаються за допомогою ліфта, становить приблизно дві години протягом 30 днів. Створити на поверхні землі такі умови, як у цій лікарні, неможливо: тут завжди стала температура (+23 градусів) і вологість повітря (до 40%), висока насиченість атмосфери кухонною сіллю (10 мг на 1 см кубічний), абсолютна тиша, повністю безалергічне середовище, а кількість мікроорганізмів в повітрі в 5 разів менше, ніж у найстерильнішій операційній.

Атмосферний тиск:

1. Найвищий атмосферний тиск відзначено 12 грудня 1968 в Акапі, на півночі Сибіру. Тиск повітря на рівні моря досягав  1133,3 гПа.
2. Найнижчий атмосферний тиск, що дорівнює 880 гПа, було зареєстровано в центрі урагану Джімбер в Тихому океані 12 вересня 1988 р.
3. Найнижчий на Землі тиск можливо, ніколи й не буде виміряно, так як він зустрічається в самому центрі торнадо. Навряд чи можливо встановити барометр точно в тому місці, де пройде торнадо. Крім того, здається неймовірним, щоб будь-якої прилад міг витримати натиск жахливої сили вітрів, що вирують у центрі торнадо.

Вітер:

1. Самий сильний порив вітру за всю історію спостережень стався 12 квітня 1934 на горі Вашингтон в американському штаті Нью-Хемпшир. Тоді протягом кількох хвилин вітер дув зі швидкістю 123 м / с. За останні десятиліття самий сильний вітер (93,6 м / с) було зафіксовано 8 березня 1972 на метеостанції, розташованої в західній частині Гренландії.
2. Абсолютні рекорди середньомісячної та середньорічної значень швидкості вітру були відзначені в 1913 р. на мисі Денілсон в Антарктиді - 24,9 і 19,4 м / с.